Працюю майстром в гарантійному відділі комп’ютерного магазину. Останнім часом частенько стали приносити системні блоки, куплені у конкурентів. Мене це, звичайно, тішить: зайві гроші нікому не заважали, так і фірмі плюс — якщо потрібно замінити, купують у нас в магазині. Але цікаво ж. Став питати: «А чому носите до нас, а не до них?» Відповіді були різні: «У вас швидше», «Мені простіше вам заплатити, ніж з цими троглодитами воювати за гарантії».
Остання пенсійна пара здивувала: «Так до вас ближче, ми живемо в сусідньому будинку». Прийшовши в себе, уточнив: «А чому ж ви тоді у них комп купували, а не у нас?» — «А ми його не купували, діти на ювілей весілля подарували». Не найдясь з відповіддю, побажав їм майбутніх ювілеїв і зробив все безкоштовно і в кращому вигляді.
Покупці теж радують.
— Ця флешка на скільки?
— Один гігабайт.
— А скільки на неї влізе?
— Гігабайт і влізе.
— Замало… А на два?
— А ви говорили, що цей ноутбук може працювати як телевізор!
— Так, у нього є тюнер, можете дивитися телеканали.
— А чому у мене каналу «Спорт» немає?! За що я гроші заплатив?
Деяким клієнтам — респект і уважуха. Приходить мужик і чесно говорить:
— Та жінка задовбала. Ось я і розібрав комп’ютер, щоб довести їй, що таргани не в ньому, а у неї в голові. Підпил злегка… Зберіть назад, а?
Ну хіба можна такого відмовити? Допоміг з чоловічої солідарності.
