Читання — не мати навчання

0
251

Ну ось знову хтось обурюється, що безграмотні ледарі не читають книг. А я візьму і возмущусь у відповідь, оскільки Екшн сно дістали подібними заявками. Дістали дуже багато і безпосередньо мене.

Я не страждаю ніякими модними захворюваннями, я просто безграмотна людина. І в якійсь мірі, безсумнівно, людина ледачий, оскільки рівень моєї грамотності не сильно змінився з тих пір, як в другому класі на російській мові мені вліпили за рік двійку. Цим анітрохи не пишаюсь і не відстоюю свої права на помилки.

Я по сто разів перечитую і перевіряю написане, і все одно можу не помітити і відправити пост, коментар або лист з так задолбавшими вас «ться» і зайвими комами. Ну і всім іншим, що так незбагненно для мене і так бісить грамотних людей. За це — за всі мої помилки — я дуже вибачаюся.

Що ж спонукало мене написати задолбашку? Те саме «не читають». Так от, я читаю. Багато і весь час. З того самого моменту, як навчили читати, я читаю. Я читаю, коли мені хочеться почитати, коли мені нічим зайнятися, коли я в дорозі, коли мені сумно, коли не спиться, в черзі і трошки перед сном. Ось вже на протязі майже 30 років я читаю в будь-який вільний час. Мною прочитано величезна кількість книг. І художньої, науково-популярної та наукової літератури.

Я з задоволенням перечитую улюблені з дитинства книжки, смакуючи і знаходячи щось нове в, здавалося б, выученном напам’ять тексті. Я із задоволенням читаю нові книги, часом залпом, а потім сиджу в ейфорії. Я засмучуюсь, коли закінчується цікава книга, і радію, коли ще одну перевели на знайомий мені мову або улюблений автор написав нову. Коли я читаю — я не замислююся над розстановкою ком і знаходженням м’яких знаків, я переживаю за героїв, насолоджуюся складом і описами, перипетіями сюжету, цікавими ідеями, незвичайної подачею, ґрунтовної критикою. Мені подобається знаходити компліменти і відсилання до інших авторам. Книги подарували мені незабутні враження і знання у багатьох сферах, тільки от орфографія з пунктуацією в них не входять.

Мене зовсім не обходить, коли мені вказують на помилку. Я скажу спасибі і виправлю. Мене не засмучують жарти друзів з приводу моєї писанини. Я посміюся разом з ними. Але коли я чую — «о, це все тому, що ти не читаєш» — я впадаю в лють.

Це все тому, що я не приділяю достатньо сил на запам’ятовування правил і застосування їх на практиці! Бо віддаю перевагу пам’ятати і застосовувати щось інше! Тому що я лінива дупа! І характер у мене поганий!

Забудьте вже це «не читають» як єдину причину і єдине ліки!