Допомагай або задолбаем

0
2

У одного мого знайомого, про існування якого я пам’ятаю дуже смутно, в родині сталася біда, і їм Екшн сно терміново потрібна велика сума грошей. Зараз ці гроші збирають усім світом, і наші спільні знайомі вийшли на мене. Коли я перевірила, що це не шахраї, які зламали чужу сторінку, а Екшн сно ті люди і пишуть вони від себе, я перевела стільки грошей, скільки могла, і ще трохи. І тут починається моя задолбашка.

Ось що я маю відчувати, коли на мене не перестаючи ллється слезовыжимательный потік інформації, тиснуть на жалість фразами: «Нам залишилося ще трохи, давайте піднажмемо», «Це може статися і з вашими дітьми, не будьте жадібними»? Отпишешься від одного джерела прохань, додадуть в інший. Я зараз в декреті, відповідно, отримую копійки допомоги, живемо на зарплату чоловіка, всі заначки витрачені, то, що накопичується, відкладено на:

  • Черговий курс реабілітації дитини, отримав внутрішньоутробну гіпоксію. Курси лікування намагаємося проводити по максимуму, практично повністю за свій рахунок, а це значить п’ятизначні суми кожні два місяці плюс консультації з фахівцями, ліки та обстеження. Так, ми можемо отримати це безкоштовно, але черга навіть на найпростіші аналізи — 2-3 місяці, на УЗД і НСГ — вже від півроку, а нам зараз треба.

  • Лікування зубів чоловіка, адже його здоров’я — це не просто капітал сім’ї, на ньому зараз лежать майже всі тяготи по зароблянню грошей.

  • Придбання одягу і взуття дитині (виростає махом), чоловікові необхідно виглядати пристойно, щоб підтримувати репутацію і статус на роботі, за посадою належить) і мені. Після пологів у мене змінилася фігура, тому майже всі речі стали малі, а за рік заносилися до непристойного стану. І якщо восени, взимку і навесні можна було обійтися одним пристойним нарядом, а під верхнім одягом затягувати безрозмірні футболки, то до літа хоча б пару сорочок, джинси і плаття купити доведеться. І не треба намагатися звинувачувати мене у гонитві за модою — я цим не страждаю. Але й ходити а-ля жебрак я не можу: мені потім дитину в садок віддавати і спілкуватися з матусями, які зараз мене бачать на прогулянках, а ще мені треба буде повертатися на роботу в жіночий колектив, і з колегами я регулярно зустрічаюся то в магазині, то на вулиці під час прогулянок з дитиною. І як же задолбали, що приблизно кожні три години в новинні стрічки, повідомлення на пошту приходять заклики не купувати нову футболку/спідницю/підставити за списком, а віддати вивільнені гроші на добру справу.

  • Оформлення закордонного паспорта чоловіка, щоб він міг їздити у відрядження не тільки по країні. Так, така робота, що відрядження.

  • Оплату поточних витрат на харчування, проїзд і комунальні послуги.

  • Холодильник, так як той, що є зараз, може здохнути в будь-який момент.

  • Ось що з цього я повинна пожертвувати заради людини, якого в обличчя згадала з п’ятої спроби? Майбутнім здоров’ям власної дитини? Здоров’ям чоловіка? Або поставити під загрозу наше з чоловіком просування по кар’єрних сходах з-за пліток і неналежного виду? А може, ризикнути залишитися без холодильника під літо?

    Що рухає людьми, завалившими мене спамом? Я жалісливий людина, я співчуваю біді, але з кожною годиною це робити все складніше. Особливо після посилів в дусі «це може статися і з вашою дитиною», як би хто кличе біди на голови дітей тих, хто не допоміг. Минуло всього три дні, але мене вже задовбали і споганили клянченьем всю радість від того, що я допомогла. Або треба було відразу ж написати скрізь, де тільки можна: «Дивіться, я перевела N рублів, щоб допомогти їм. Ось я поділилася, я зробила добру справу!» і тоді б мене не затопили цими настирливими проханнями?

    Нехай у ваших родинах всі будуть здорові, особливо діти. А бажання допомагати у мене неабияк зменшились.

    НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

    Please enter your comment!
    Please enter your name here