Дорога моя сусідка поверхом вище, ти люто, скажено задовбали! Ти і три твоїх некерованих карликового пуделя!
Сьогодні твій некерований песик, мінімального розміру та максимальної озлобленості, увірвався в бар, де їхала я сонна, і ледь не відправили в політ стусаном ноги, взутої в важкі будівельні черевики з металевими носами. Не зі зла, а просто від переляку, тому що, коли двері ліфта відкрилися і твій пуделек, заливаючись гавкотом і пирскаючи слиною, кинувся на мене, це була перша можлива реакція будь-якої людини. Твою собаку врятувало тільки те, що я вчасно зрозуміла, що ніс мого черевика буде останнім, що побачить твоя собака у своєму житті. А я тварин все-таки люблю.
Ти з ними не впораєшся. Ні з однією з своїх собак: вони носяться, гавкають, кидаються на перехожих та мешканців будинку і чхають з високої дзвіниці на твої спроби їх приструнити. Ні нашийників, ні повідків, ні вже тим більше намордників: «Вони ж маленькі і не кусаються», — кажеш ти. Ось тільки після таких атак я особисто ще хвилин п’ять нервово курю на лавочці, намагаючись заспокоїтися.
Зазвичай вранці я їду зі своїм сусідом, який веде сина-трирічну в дитячий сад. Сьогодні, по щасливою випадковості, вони залишилися вдома. Пудель, звичайно, собака маленька, дорослій людині по коліно, а от для дитини трьох років це реальна загроза не вкусить, так налякає до заїкання. Як думаєш, що зробив би батько дитини, чоловік дуже слабких габаритів, з твоєї псиной в цьому випадку?
З-за тебе страждають і люди, і собаки, тому що рано чи пізно твоїх собак або потравят батьки, які втомляться боятися за своїх дітей (а у нас в під’їзді зараз близько п’яти сімей з маленькими дітьми), або хтось не втримається і все-таки отпинает до смерті пса, чия вина тільки в тому, що його господиня не в змозі ні виховувати, піклуватися ні. Воно тобі треба?
Чесно, ми вже всім під’їздом готові скинутись тобі на повідки і намордники, ось тільки вони у тебе є, просто, мабуть, морочитися з тим, щоб «обмундирувати» трьох некерованих собак, тобі лінь…
Задовбали!
