Геть з монастиря!

0
3

Я зовсім звичайна дівчина. Нормальне обличчя, темне волосся до плечей, чиста шкіра, хороша фігура. Ось уже кілька років цілком успішно працюю системним адміністратором в трьох конторах одночасно, донині щаслива в шлюбі, навіть свекруха мною задоволена. Але от невдача: я віддаю перевагу носити зручний одяг неяскравих кольорів, ні крапельки не стежу за мінливою модою, немає у мене часу робити чудовий манікюр, а кращої зачіски, ніж хвіст, я досі не бачила. Походу в клуб я звелю гарну книгу або перегляд кіно з чоловіком. Іншого життя для себе я не могла б і бажати.

Навіщо, скажіть мені, навіщо ви, красуні з відділу продажів, світські левиці — маркетологи і жалісливі тітоньки з бухгалтерії, навперебій намагаєтеся витягнути мене «розслабитися після роботи» (опівночі протоптаться на місці в напівтемному прокуреному приміщенні, намагаючись імітувати танець)? Навіщо вимагаєте випити пару келихів», хоча я неодноразово повідомляла вам під час ваших минулих візитів, що не п’ю нічого міцніше одного градуса? Навіщо суєті візитки вашого чудесного перукаря, який неодмінно створить зі мною диво і перетворить мене в людини? Навіщо хором шкодуєте мене — адже як може тендітна панянка займатися таким складним невдячною справою? Навіщо пропонуєте познайомити мене з вашим бідним родичем, який у свої 50 дуже цікавиться комп’ютерами і, до речі, майже не одружений?!

Радості ви мої, приділяють купу часу вибору шмоток, косметики та іншої атрибутики прекрасної дами, але не здатні побачити різницю між кулером і процесором! Буває іноді, що в чужому монастирі вашому статуту будуть абсолютно не раді, і краще б вам по-доброму звалити за ворота.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here