Грубо, братці, грубо

0
222

Я не автор історії «Нетактовність під прикриттям», але добре його розумію. Проблема полягає не в тому, що люди не хочуть мінятися на догоду іншій людині. Проблема в тому, що ці люди зовсім не хочуть контролювати свої емоції. Це банальна розбещеність.

У начальника проблеми вдома? Значить, абсолютно нормально весь день зриватися на підлеглих, їм наговорити всякого гівна, а потім заявити: «Ну ви на мене не ображайтесь, я не зі зла, просто не з тієї ноги встав». Іншими словами, людина вивалив на всіх свої особисті проблеми, поорал, пооскорблял — і йому полегшало. А на прохання контролювати себе ти отримуєш тільки: «Ну що я можу вдіяти! Ось такий я людина».

Таке поводження мало чим відрізняється від «чесання» особи. Просто «чесання» це моральне. В результаті у тебе зіпсовано настрій на весь, а людині нормально. І в такій ситуації залишається або мовчки терпіти ці закидони, або міняти роботу. Але от питання: чому я або мої колеги повинні міняти повністю влаштовує нас у всіх інших відносинах роботу? Чому ми повинні розплачуватися за чужі проблеми з самоконтролем? Хіба не винуватець некоректної поведінки повинен приймати якісь заходи? За вашою логікою — ні. Він такий, який є, і нікому нічого не зобов’язаний.

А якщо це не начальник, а друзі або родичі, як в оригінальній історії? Відмовлятися від спілкування з ними? Чи просто взяти на замітку, що коли наступного разу в розпалі сварки тобі скажуть: «Та щоб ти здох, мерзота тупа!», не треба приймати це на свій рахунок? Адже це просто такі люди.

У підсумку хамство, розбещеність і безтактність прикриваються фрази «я людина». І це задолбали.