Півроку тому я знайшов свідомість і розуміння того, що потрібно оплачувати (і тим самим підтримувати) те, що люблю. За цей час виявились дві проблеми: поставки ліцензійної продукції й навколишнє мене бидло.
Почну з бидла. За ці півроку я не зустрів жодної людини, яка б схвалив бойкот торрентів, міських мереж і піратів. Коли кажеш, що зібрав вже майже повну дискографію відомої старої рок-групи і пишаєшся цим, в кращому випадку слід нерозуміючий погляд, в гіршому — фраза на кшталт «А че з нета не скачав?» з інтонацією «ну ти і протупил». Так, громадяни, я Екшн сно настільки люблю рок, що дуже не хочу, щоб він зник. Якщо ви не думаєте і не робите так само, не треба говорити мені про те, що ви рокер (металіст, панк тощо) — в моїх очах ви будете виглядати просто безглуздо. Та й задуматися про те, що, може, чувак і правильно робить, вам теж було б корисно. Вищесказане стосується не лише любителів музики, але і кіноманів, геймерів, користувачів Виндоуса, Офісу, та інших програмних радощів.
Тепер з приводу постачальників. В моєму місті я знайшов лише один магазин зі скромним стелажем ліцензійної продукції. Я став постійним клієнтом; працівники цього магазину дивилися на мене дивно тільки перший час, а зараз вже звикли і навіть перестали намагатися «впарювати» — я завжди читаю позначки про видавця диска, звіряючись з тим, що написано на офіційному сайті, що мене цікавить групи. Всі інші магазини не продають ліцензійну продукцію в принципі.
З усім, крім музики, мені пощастило ще менше. Відеоігри від видавця якщо і є, то тільки з числа найбільш ходового — стрілялки-бродилки і т. д. Все інше — від якогось Васі Пупкіна з позначкою «Для розповсюдження тільки на території України». А нещодавно я захотів купити Віндовс (скільки можна на краденому сидіти-то?) — передчуваю масу вражень.
Товариші правителі! Невже так важко навести в цьому порядок? І нам, споживачам, краще буде, і видавцям продукції (а отже, і виробників), так і ви непогані відрахування до бюджетів отримаєте.
