Прийшла до косметолога.
— Чому ви до нас прийшли?
— Ну-у… е… ось тут у мене жировик на щоці, я б хотіла його забрати.
— А зайва вага у вас давно?
Я злегка офигеваю.
— Та взагалі-то все життя.
— А далі буде тільки гірше. Вам скільки років? Чимало! Скоро у вас полетять судини, можливий діабет.
— Ну я взагалі-то перевірялася…
— Я бачу, що ви пацієнт ендокринолога. Вам треба до ендокринолога, я не буду з вами працювати, поки ви його не відвідаєте. У нас якраз є ендокринолог.
Пішла до ендокринолога.
— Чому ви до нас прийшли?
— Ну-у… жировик… тобто, знаєте… Я чомусь відчуваю себе старою.
— Так? Це чому це? Я от себе старою не відчуваю. Ваша мама в якому віці вас народила?
— У 37.
— А, ну зрозуміло, вона була вже стара, у неї були втомлені клітини, ось і ви з народження вже зі старими, втомленими клітинами. Ви погано спите?
— Я чудово сплю.
— Значить, вам складно вставати вранці?
— Ну, буває.
— У вас іноді болить голова?
— Ну взагалі-то звичайно…
— Я так і думала. Я це бачу. Ви живете як ніби в целофані, з самого народження. Діти є?
— Ні, ось як раз була невдала вагітність…
— Ну звичайно! Ваш організм абияк підтримує ваше життя, а ще одну потягнути вже не може! А все із-за вашої матері, вона вас пізно народила! Я запишу вас на прийом через місяць, здайте аналізи — у нас тут можна, до речі, здати аналізи, — і приходьте.
Жировик, вибачте за подробиці, досі зі мною. Що це все було, а?