І тебе вилікують, і мене вилікують

0
250

Прийшла до косметолога.

— Чому ви до нас прийшли?

— Ну-у… е… ось тут у мене жировик на щоці, я б хотіла його забрати.

— А зайва вага у вас давно?

Я злегка офигеваю.

— Та взагалі-то все життя.

— А далі буде тільки гірше. Вам скільки років? Чимало! Скоро у вас полетять судини, можливий діабет.

— Ну я взагалі-то перевірялася…

— Я бачу, що ви пацієнт ендокринолога. Вам треба до ендокринолога, я не буду з вами працювати, поки ви його не відвідаєте. У нас якраз є ендокринолог.

Пішла до ендокринолога.

— Чому ви до нас прийшли?

— Ну-у… жировик… тобто, знаєте… Я чомусь відчуваю себе старою.

— Так? Це чому це? Я от себе старою не відчуваю. Ваша мама в якому віці вас народила?

— У 37.

— А, ну зрозуміло, вона була вже стара, у неї були втомлені клітини, ось і ви з народження вже зі старими, втомленими клітинами. Ви погано спите?

— Я чудово сплю.

— Значить, вам складно вставати вранці?

— Ну, буває.

— У вас іноді болить голова?

— Ну взагалі-то звичайно…

— Я так і думала. Я це бачу. Ви живете як ніби в целофані, з самого народження. Діти є?

— Ні, ось як раз була невдала вагітність…

— Ну звичайно! Ваш організм абияк підтримує ваше життя, а ще одну потягнути вже не може! А все із-за вашої матері, вона вас пізно народила! Я запишу вас на прийом через місяць, здайте аналізи — у нас тут можна, до речі, здати аналізи, — і приходьте.

Жировик, вибачте за подробиці, досі зі мною. Що це все було, а?