Любов і помідори

0
1

Мені набридло, що мої почуття знецінюють. Моя мама чомусь завжди ставила власні інтереси вище моїх і особливо занижувала цінність романтичних стосунків, але при цьому дуже хотіла видати мене заміж.

Мені 16-17 років, саме час для романтики. Я всіма силами прагну до свого кавалера, але немає. Влітку я повинна-зобов’язана весь час проводити на долбаной плантації картоплі, яка потім просто згниє у погребі, тому що сім’ї не треба стільки, скільки ми вирощуємо. А взимку треба сидіти вдома і не морозити дупу. Загалом, тоді з кавалерами у мене не складалося взагалі. Я, загрустив, забила навіть на пошуки другої половинки і вирішила, що все, 40 кішок і винце вечорами — моя доля.

Мені 20 років. Я дивом знайшла в іншому місті свого майбутнього чоловіка, благо це було взимку і ми щотижня каталися один до одного. А потім прийшла весна. І все, триндець. Куди поїхала? Там же помідори не политі і город орати треба. Але майбутній чоловік мій — хороший і чесний чоловік, приїжджав і допомагав. Ось щастя людини 4 години в автобусі трястися, щоб потім догори дупою на грядці стирчати. А мамі що? Мамі пофіг, лише б огірочки-помідорчики свої ростити. Романтика? Ну так, поцілуємося пару раз, і все. Головне — грядочки.

Зараз мені 22. Я живу з чоловіком у його місті, вчуся і періодично їжджу до мами. На її тупу плантацію непотрібних овочів. Щотижня вона мені дзвонить і ниє, що одна не справляється. На пропозицію продати сад починає зітхати, що вона без нього ніяк. А не орати там, а просто приїжджати і відпочивати їх з бабусею ніхто не навчив. Тільки робота, тільки хардкор! Мені в черговий раз треба їхати і допомагати. Але мамі треба вже завтра, а у чоловіка завтра єдиний вихідний. Я сильно скучила за тиждень, хочу провести з ним час. Але ні! Мама хоче, щоб завтра я огребала картопельку. Післязавтра вже буде пізно, ви що. У чоловіка ще будуть вихідні, по фігу, я потрібна мамєнькі, і все тут. Ух, як же це бісить!

Скільки разів я спізнювалася на побачення, тому що мамі закортіло перед відходом все полити? Скільки разів я на них взагалі не приходила з-за того, що «в саду роботи багато, не фіг гуляти»? Скільки кавалерів мене кинуло тому, що я вічно в саду? До дідька! Прикро? Ще як. Зате мамі зятя подавай. Де і коли його шукати? На городі, чи що?

А мамі плювати. Крім моїх побачень, цей чортовий город запоров моє навчання. Завтра іспит? Пофіг, на грядки! Складати щоденники по практиці? Нічого не встигла? А треба вчасно робити! Звідки у мене час, якщо я постійно на цих клятих грядках?

Задовбали грядки, задовбали мама.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here