Уявіть собі: ви приходите в перукарню, сідайте в крісло, розповідаєте, яку стрижку ви хочете, а у відповідь майстер закочує очі і зарозуміло, крізь зуби, видає: «Ну, я зроблю, звичайно. Але так стрижуться тільки зеки». Або заявляє: «Я не буду вам стригти на потилиці: там волосся відростають швидше. Вам їх все одно в дзеркалі не видно, а я свій час витрачу».
Або ось приходите ви в магазин, берете який-небудь джанк-фуд або пиво, а продавець з незадоволеною міною каже: «Я не продам вам цю погань. Як взагалі можна це їсти?» Абсурд?
А ось тату-майстри чомусь собі подібне дозволяють.
— Господи, тільки ТП б’ють собі ієрогліфи!
— Ви хочете «Спаси і збережи» на руці? а куполи та Сталіна не хочете? Тільки бидло таке коле.
— Я не буду робити вам татуювання на пальцях: вона все одно потім зійде.
Це реальні цитати майже з будь-якого пабліка будь тату-студії. Є ще й такі, які чужі роботи не переробляють.
Вгамуйтеся вже, товариші! Ви художники тільки тоді, коли клієнт вас про це попросить. В інший час ви — представники сфери послуг. Такі ж, як перукарі, продавці, рекламісти, дизайнери і багато інших. Той факт, що ви навчилися малювати на людях, не робить вас краще, а ваша думка цінніше. Зменшіть гонор і працюйте з посмішкою.
