Я аспірант і потрошку рухаю науку. Ні, я не буду скаржитися на умови роботи, на мізерну стипендію і ставку, на яку не вижити. Я все це знала, коли вирішила піти по цьому шляху. Але так як їсти все-таки хочеться, мені довелося знайти підробіток. Всім вона мене влаштовує — і тим, що абсолютно віддалена, і тим, що частково пов’язана з наукою і залишає відчуття, що я роблю щось корисне.
Я працюю на інститут, який колись мене випустив. Відповідно, бюджет організації, яка мене прихистила, дещо обмежений. І нещодавно моєї нової обов’язком став пошук виконавців для досить простого, доступного всім праці, але за дуже помірну ціну. Студенти в Москві, в якій я живу і працюю, відмовляються від такої заробітної плати. Тому я пішла на відомі сайти для пошуку підробітку.
Я вже звикла, що оголошення ніхто до кінця не читає і що всі вимоги мені доводиться писати ще раз. Ctrl+C, Ctrl+V — мені не шкода, я навіть вже завела собі мануал з типовими питаннями і вимогами, звідки копіюю.
Я навіть не особливо дратуюся, що кожну роботу у нового виконавця мені доводиться відправляти на доопрацювання три рази мінімум. І це простий набір тексту, перевірку якого може виконати навіть мавпа.
Люди, які чомусь починають виконувати ту роботу, яку я надсилала їм, але вимагають оплатити і всіляко обурюються, мене теж не парять. Зрештою, я знала, що це дешевий працю.
Хто мене задовбав — так це люди-пропадашки.
Бере такий чоловік замовлення. Ніби як робить, відповідає на листи, задає питання. А потім пропадає. П’ять днів, тиждень, два, місяць… Я пишу, питаю — тиша.
Один раз людина прислав 90% роботи і пропав. Досі не відповідає. Вже півроку пройшло.
Інший виконавець через місяць безуспішних спроб зв’язатися надіслав роботу і обурився, чому це я не хочу оплачувати замовлення і чому віддала його роботу іншому. У нього проблеми з комп’ютером, виявляється.
Я навіть пишу в самому початку: «будь Ласка, попереджайте, якщо у вас будуть якісь затримки або якщо ви передумаєте робити». Тобто я завжди готова розтягнути терміни (праця-то дешевий) і увійти в становище. І кілька раз повторюю. Ні-чо-го.
Вони просто зникають. Хто на тиждень, хто на місяць. І я так і не розумію: чому? Невже так важко відповісти: «Ні, я передумав працювати на вас»? Або що у вас проблеми і немає часу. Або що комп’ютер зламався — їй-богу, у наш час знайти пристрій, за допомогою якої можна зайти на пошту — раз плюнути!
А у мене висять завдання місяцями, горять звіти.
Задовбали, і не треба так!
