Не бійтеся виносити сміття з хати

0
1

А мене ось задовбали такі люди, які незадоволені чимось в межах кухні, але якщо хтось висловить їх же думку відкрито, то готові розтоптати людину. За прикладами далеко ходити не треба.

Школа. Коли вчився, усіх відверто діставала одна вчителька. Ну взагалі нехороша людина. Могла образити, принизити, навіть до бійки доходило. Незадоволений їй був майже весь клас, крім пари дівчат-лизоблюдок. За очі тільки й мріяли, що наше Марьиванну від нашого класу позбавлять, і навіть будували плани, як її підставити. АЛЕ! З усього класу висловити свою позицію в обличчя могли тільки троє, в тому числі і ваш покірний слуга. Але це тільки квіточки. Коли одного хлопця з класу наша мегера довела до сліз, влепив ляпаса, він поскаржився директору. Її вже готові були вигнати, але тут клас встав на її захист. Зібрали підписи. Майже всі сказали, що Марьіванна, добра людина, а хлопець просто наговорює на неї. Її не вигнали, а клас влаштував темну цьому хлопчині і мені, за те, що його підтримав. І оголосили бойкот обом. На щастя, навчальний рік уже закінчувався, а з наступного року ми з ним вчилися вже в іншій школі.

Інститут. Чотири людини з курсу вчилися самі, інші купували собі оцінки. НИЛИ ВСІ. Що, мовляв, це бардак, все загрузло в корупції, грошей на сесію не вистачає… Ми з товаришем запропонували допомогти їм написати курсові, підготуватися до іспитів, причому за так. Відмовилися. Знаєте, чим мотивували? «Все одно завалять. Нафіг цим голову забивати, мені вищу освіту для галочки потрібно». Ми, ті, хто робив все сам, вибивалися з колективу. Нас вважали білими воронами і намагалися зробити такими, як всі. Доходило до того, що староста підходив до нас і говорив, що до преподу потрапити нереально, і він ставить гарні оцінки тільки за гроші. Але ми проривалися і досить легко здавали самі. Чи треба говорити, що в зростанні тарифів на оцінки звинувачували нас? Мовляв: «Давали б гроші все, преподи брали б поменше».

Нарешті робота. Бухгалтерія постійно кидає нас з зарплатою. Та ще зробили так, що зарплата начебто вся біла, але відрахування йдуть тільки з її частини. Незадоволені цим. ВСІ! Але розбиратися до бухгалтерці ходили тільки ми вдвох із товаришем. І зараз нам платять вчасно і як треба. Так решта накинулися на нас — мовляв, ми висовуємося! Або ось змусили нас працювати у вихідні. ВСІ незадоволені, але тільки я один висловив начальнику своє невдоволення. Як на мене дивилися колеги! «Що ти висовуєшся? Тобі найбільше треба? Тебе ж звільнять!».

І взагалі скрізь: «Не висовуйся, тобі проблем мало?». Громадяни, якщо проблеми і виникнуть, то у МЕНЕ, і я вирішу їх без вас. «Тобі найбільше треба?» Виходить, більше інших. Вам мабуть зовсім не треба, раз далі розмов на кухні у вас справа не йде. «Заткнись, тебе ж звільнять!». Хлопці, якщо я зважився висловити начальнику своє невдоволення, значить я готовий до звільнення. Значить, для мене звільнення — кращий результат, ніж поточна ситуація. Та що ви переживаєте? Мене ж звільнять, не вас! Вам же нічого не загрожує. Ви ж всім задоволені і не высовываетесь. Може бути, мені вас у приклад поставлять!

Взагалі я довго не розумів, звідки в людях це. Звідки ці ідеали сірої маси, психологія стада? Чому треба очорнити або обламати того, хто наважився бути не таким, як усі? Я так думаю — це саме тому, що багато самі не можуть проявити сміливість, твердість, відстояти свою позицію. Ось і незадоволені тими, хто це зміг.

Ні, я не хочу сказати, що я такий твердий і принциповий. Мені навпаки, цього не вистачає. Мені не вистачило духу відмовитися від роботи, на яку я не хотів влаштовуватися. Через півроку я все одно пішов. Я довго не наважувався відмовити деяким знайомим у їх проханнях, боячись зіпсувати відносини. З тієї ж причини я довго не говорив товаришеві, що мені не цікаві ті книги, які він мені давав читати.

Але одного разу одна дівчинка сказала мені: «Не бійся відкрито висловити свою думку. Справжній друг не образиться на твою чесність, хороший начальник не вижене з роботи людини з твердою позицією. А якщо інакше — то це поганий друг і поганий начальник, яким не потрібні чесні, а зручні люди.»

PS: З нинішньої роботи мене не звільнили, і навіть оплатили вихідні по повній подвійною ставкою, а не тільки оклад подвоїли. Коли сказав товаришу, що його книги мені не цікаві, він просто запитав, що ж я раніше мовчав. Відносини з ним ні краплі не зіпсувалися. З багатьма знайомими я посварився, але тепер вони не сидять у мене на шиї, і я не бігаю до них по кожному свистка, як собачка.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here