Гортаю чергову газету з оголошеннями, неспішно шукаю роботу. Натикаюся на оголошення: «Великому садово-ландшафтного салону потрібен продавець-консультант». Дзвоню — всі вимоги відповідають. Домовляюся про зустріч.
Прийшла. Всі цивільно і красиво. Заводять мене в офіс, там сидить якийсь мужичок. Дивиться на мене так презирливо і питає:
— А чого це ти така маленька? Як же ти мішки тягати будеш?
В шоці дивлюся на нього квадратними очима:
— А навіщо мені мішки тягати? Я прийшла на співбесіду на продавця-консультанта, а не на вантажника.
— Так а нам сюди не треба. Ми тут купили магазинчик на ринку, там насіння і добрива для фермерів, туди нам потрібен продавець. Щоб сама і на касі була, і покупцям мішки з добривами до машини виносила.
Не сперечаюся, на будь-яку роботу можна знайти охочого, але невже важко писати в оголошеннях те, що вам Екшн сно потрібно?
