Нехай будуть цілі грілки

0
238

Дозвольте поскаржитися? Задовбали мене, здавалося б, добрі люди нашого міста — зоозахисники.

Розвелося в нашому містечку багато бездомних собак — так не просто Кульок і Тузиков милих, а таких величезних псин, мені, дорослій людині з ростом метр сімдесят, по пояс, ще й агресивних. Собаки виривали з рук пакети з їжею, кидалися на дітей, розривали ночами кішок на дитячих майданчиках. Всі ці випадки добре і чітко фіксувалися прихованими камерами чи мобільниками людей. На псів почали надходити скарги. Адміністрація знайшла фірму, яка погодилася прибрати собак з вулиць. І ви не уявляєте, яка радісна в один день прийшла моя колега, розповідаючи, що з їх мікрорайону нарешті зникли дикі собаки, і можна просто ввечері винести сміття чи сходити в магазин. Але не тут-то було. Зоозахисники підняли виття, подали в суд на підприємство, яке займається виловом, влаштували мітинги…

Так, я розумію, що за законом собак повинні були присипляти, а не відстрілювати, що до усипляння за законом їх повинні були тримати в розпліднику до півроку з надією, що хтось забере їх додому. Але, алло, проблему потрібно було вирішувати ще вчора, розплідника в місті немає, сумніву в тому, що хтось захоче взяти в будинок величезного дикого вовкодава, посилюються. До чого вся ця війна добрих любителів Тузиков і просто адекватних людей?

Так, це вбивство. Так, це жорстоко. Так, всі ці собаки на вулиці з вини людей. Я теж колись щиро сумувала про вжиття таких заходів. Рівно до того моменту, як одного разу мене мало не зжерла зграя псів у п’яти метрів від власного під’їзду. Врятував проїжджає дядечко на машині: швидко відкрив задні двері, я встигла заскочити. Знаєте, це такий моторошний страх, що я навіть не задумалася, до кого стрибаю в машину (на щастя, чоловік виявився порядна). Я щиро сумувала, поки одного разу не вийшла вранці на роботу і по дорозі через двір до зупинки не побачила растерзанную кішку біля дитячої пісочниці. Вивалені з черева кишки не дуже гармоніювали з навколишнім антуражем. А потім була ще кішка, і ще…

Я щиро сумувала, поки мені одного разу в сльозах не подзвонила свекруха з новиною про те, що не може вийти з будинку в лікарню, тому що під балконом сидить величезна зграя і кидається гавкати і скалитися навіть тоді, коли вона визирає у відкрите вікно.

Я сумувала, поки нашого начальника не покусав бродячий собака, коли він гуляв зі своєю домашньою. Людина просто намагався видерти свого спанієля з зубів бродячого алабая.

Чого ви домагаєтеся, добрі? Я не хочу, що б моєї дитини розірвала зграя. Так, я вже чула, що всіх цих собак викинули люди, що вони не винні, але особисто я ні одну не викидала. Так що я теж не винна, а моя дочка і поготів.

Ні, я не безсердечна і не безжальна. Я часто підбираю кошенят, лечу їх і наводжу в належний вигляд, щоб віддати в хороші руки. Мої діти будуть знати, що таке доброта до братів менших. Я нічого не маю проти безпородних собак. Якщо я побачу явно загублену собачку, я дам оголошення про знахідку, а не понесу на приспання. Я прекрасно розумію, що домашні собаки теж бувають злими, а господарі — придурками.

Але все-таки, дорогі зоозахисники, давайте мислити не тільки великим та добрим серцем, але і мізками, гаразд?