Всім доброго дня. Так вже вийшло, що півроку тому я отримав вкрай неприємний діагноз: рак щитовидної залози першій стадії. Знаючі люди тут скажуть (і будуть праві), що це захворювання — одна з найбільш виліковних, з майже 80 відсотками 30-річної виживаності, вкрай повільно росте, навіть якщо його не чіпати. Але мій перед – та післяопераційний період виявилися дуже цікавими.
Суть в тому, що я, як людина, яка добре знає англійську мову і недалекий за родом занять від математичної статистики (я програміст), першим ділом пішов вивчати фактори ризику, стандартні схеми лікування, тренди виживання при різних схемах і підтипів захворювання. Озброївшись достатньою кількістю інформації (не з гайдів а-ля «для пацієнтів», а зі справжніх наукових статей популярних західних медичних журналів по онкології та ендокринології), я прийшов на операцію.
Операцію зробили, дочекався результатів дослідження пухлини. Сиджу і охреневаю. Пухлина на УЗД була з одного боку, а задекларована в ув’язненні з іншого. А з тієї сторони що було? Манна небесна? «У двох віддалених лімфовузлах — метастаз з відкладенням». З якого відділу лімфовузлів? Їх там 6, до речі, і ступінь розповсюдження по них визначає в деякій мірі прогноз (будемо чесні, не дуже сильно). З відкладенням чого? Гнойової купи? Пішов сваритися — виправили. Дивлюся нову папір. У ній так званої TNM-системою стадіювання написано N1 (є метастази в лімфовузлах), тоді як в описі стаЕкшн безпосередньо мого підтипу необхідно вказувати N1a (є метастази в лімфовузлах певної зони) або N1b (є метастази в лімфовузлах за її межами), що знову-таки маячня. Пішов лаятися, дописали.
Запитую у лікаря, що ж робити далі. Чекаю тут, що мене направлять на додаткове лікування за квотою, так як було ураження лімфовузлів. Мовчанка. Прямо кажу про те, що, напевно, мені потрібно пройти цю процедуру. У лікаря очі розміром з помідор: «А хто вам розповів?» Потім була вмовляюча бесіда про те, що «так лікували 30 років тому, і ніхто не помирав». Окей… Записався на це лікування сам, на платній основі.
З’їздив в Обнінськ в радіологічний центр — привіт вам, друзі! Вас я запам’ятаю як щиро бажають допомогти лікарів зі знанням справи. Було приємно з вами працювати.
Повернувся в своє місто, і пішов стандартний «шлях»: обследуйся, проверяйся, щоб зловити «вчасно». Зробив аналіз на гормони щитовидки. Приніс лікаря-ендокринолога (не той, що хірург, а новий). Лікар дивиться: «А де аналіз? Тут же немає!» Суть в тому, що у одного і того ж речовини є кілька синонімів-назв: ТТГ, тиреотропний гормон, тиреотропин. Ця лікарка нічого, крім першого, напевно, ніколи й не бачила. Мені, пацієнту, їй пояснювати, як медичні абревіатури розшифровувати?
Потім цією ж цікавою жінці прийшла ідея протестувати на мені ще один тип сканування, який застосовується тільки в (sic!) швидкозростаючих метастазуючих пухлинах, або при достовірної інформації про відсутність ефекту поточного лікування (а цією інформацією не пахне). А ще їхати хрін знає куди, і коштує купу грошей. Навіщо?
Доки лікарі? Якщо вже у нас в онкології така фігня твориться, що ж в інших областях медицини? І я вже не кажу про нестачу грошей — тут про професійної кваліфікації мова.
