Нічого особистого, просто бізнес

0
260

Так, я той самий чоловік, який дзвонить вам в годину ночі, щоб запропонувати оформити заявку на отримання кредитної картки. Так вже вийшло — мені подобається моя робота, я отримую за неї непогані гроші, до того ж це дуже цікаво. Але звідки у вас, панове потенційні клієнти, стільки ненависті до мене і моїм колегам?

Дозвон в програмі автоматичний, я можу побачити ваш час, номер та ПІБ тільки тоді, коли ви скажете в трубку «алло» і нас з вами з’єднають. Повірте, мені теж дуже ніяково потрапляти на вас, коли ваш час вже пізніше 22:00.

Я не можу вам сказати, звідки ваш номер в нашій базі — у мене просто немає доступу до цієї інформації. Ваші номери зливають ваші ж колеги/друзі/родичі, які вже є нашими клієнтами.

Я дзвоню вам, щоб запропонувати послуги банку. Відповідаючи мені отруйним голоском, посилаючи на три букви і кричачи, ви не полегшите життя ні собі, ні мені. Я зло не приберу ваш номер з бази і поставлю на передзвін — тільки не собі, а комусь іншому, і вас просто замучать дзвінками. Ось так ось. З принципу.

Повірте, на світі досить багато людей, яким насправді потрібні послуги нашого банку. Якщо б я міг на це вплинути, то телефонував б тільки їм. Тому що в кінці робочого дня (8-годинного, як і у вас), мене починає нудити від нескінченного хамства, тупості й злоби. Я сам можу вам відповісти різко, не порушуючи ні одне з правил спілкування з клієнтами, просто не бажаю скочуватися до вашого рівня.

І так, ми теж з колегами сміємося над вами до сліз, як тільки ви в гніві скидаєте виклик. Ми теж вас передражнюємо, коли ви не чуєте.

Давайте, нарешті, навчимося поважати один одного і ввічливо спілкуватися по телефону. Повірте, ні в кого з нас немає мети загнати вас в жахливі кредити і борги. У нас одна мрія — виконати до шести вечора покладений план по вашим заявкам, зняти, нарешті, навушники і розійтися по домівках.