25 листопада 2021 року вийшла друком збірка фольклорних текстів сокотрійською мовою з паралельними версіями класичною арабською та короткою передмовою, що пояснює базові принципи сокотрійської писемності на арабській графічній основі. Видання, підготовлене носіями сокотрійської мови ахмадом аль-даархи, ісою аль-даархи і майсун аль-даархи, було здійснено м.с. Булах і л. Є. Коганом під загальною редакцією акад. В. В.наумкіна та за підтримки посольства оае в москві.
Сокотрійська мова-одна з семітських мов, якою говорить населення острова сокотра в аравійському морі. Найближчі родичі сокотрійської мови-мови мехрі і шахрі в єменській махрі і оманському дофарі. Вчені об’єднують їх в особливу мовну групу-сучасні південноаравійські мови. Всі вони-а сокотрійська мова особливо-є глибоко архаїчними і зберігають багато граматичні та лексичні особливості, втрачені іншими семітськими мовами.
Усна література сокотрійців, здавна передавалася від батька до сина і від матері до дочки, являє собою багатющий матеріал, що відображає унікальну культуру острова. Вже перші дослідники сокотрійського фольклору відзначали, що наративне мистецтво остров’ян унікальне для близькосхідного регіону і відрізняється дивовижним багатством і різноманітністю сюжетів, логічністю і послідовністю викладу, майстерними стилістичними і лексичними засобами. Багато казок і легенд сокотрійців знаходять паралелі в культурах різних країн і народів сходу і заходу від індії до скандинавії.
Аж до недавнього часу сокотрійська мова була безписьменною і не викладалася ні в дитячих садках, ні в школах, ні у вищих навчальних закладах острова. І хоча перші спроби записати сокотрійські слова, фрази і тексти за допомогою арабських букв відносяться ще до першої половини дев’ятнадцятого століття, аж до рубежу xx–xxi століть скільки-небудь систематичної системи письма для сокотрійської мови розроблено не було. При цьому очевидно, що для збереження і розвитку мови як невід’ємної частини самосвідомості сокотрійців необхідна стандартизована система письма на основі арабського алфавіту із застосуванням сучасних лінгвістичних методів і певним набором орфографічних правил.
У цьому виданні застосовується сокотрійський лист, розроблений групою дослідників, до складу якої увійшли як корінні сокотрійці (іса гумаан ад-даахи, ахмад іса ад-даархи), так і російські лінгвісти (марія булах, леонід коган, дмитро черкашин). Загальне керівництво проектом зі створення сокотрійської писемності було здійснено видатним російським арабістом і ісламознавцем, піонером дослідження сокотрійської культури і мови академіком віталієм наумкіним.
Великою публікацією, в якій розроблений алфавіт був успішно застосований, став перший том «корпусу сокотрійського фольклору», що вийшов у видавництві «брілль» (нідерланди) в 2014 році. У цій книзі, що складається з 30 ретельно прокоментованих сокотрійських творів різних жанрів з перекладами на літературну арабську та англійську мови, сокотрійські тексти представлені в двох записах-лінгвістичної транскрипції на латинській основі і в новій сокотрійської писемності на основі арабської графіки. У 2018 році вийшов у світ другий том «корпусу», організований за тими ж принципами. Третій том csol очікується до публікації в 2022 році.
Це видання включає в себе лише невелику частину фольклорної спадщини сокотрійців, як прозової, так і поетичної. Книга переслідує, головним чином, дві мети. Перша з них – сприяти розвитку і поширенню на острові письмової культури за допомогою спеціально розробленої на основі арабського алфавіту графічної системи. Друга мета-познайомити зацікавленого арабського читача з найбільш яскравими зразками традиційної сокотрійської літератури.
Книга включає в себе вибрані історії та поетичні твори з трьох томів csol. Велика частина текстів розказана ісою гумааном, ахмадом ісою і майсун мухаммад, а також представниками старшого покоління племені даархо: шейхом ісою амером ад-даархи і нині покійним сказителем, шейхом амером ахмедом ад-даархи.
Зусилля по створенню писемності для сокотрійської мови не пропадуть даремно. Нові покоління сокотрійців матимуть можливість вивчати свою рідну мову, користуючись повноцінними друкованими посібниками, а також публікувати сокотрійські тексти на різних носіях (у тому числі, в інтернеті).
