А мене задовбали фірми, які за 20 років, що минули з часу розвалу СРСР, так досі і не зрозуміли, що магазин працює для покупця, а не покупець для магазину.
Якщо до вашого товару немає інструкції російською мовою, я його не куплю. Не тому, що не зможу розібратися (по-перше, я знаю англійську; по-друге, я, топовий айтішник, розібрався б і без неї), а тому, що цей товар призначається в подарунок людині, яка від гаджетів далекий, та інструкція йому потрібна. Мене не гріє думка потім довгими зимовими вечорами налаштовувати все це за нього або художньо зачитувати переклад.
Купуючи товар, я викидаю коробки. Відразу. Якщо коробочка від мобільника може пару тижнів повалятися в ящику столу, то ящики від телевізорів, холодильників та пральних машин я не збираюся зберігати весь термін гарантії, як того вимагають деякі з вас. Моя квартира — не склад, і я не збираюся захаращувати її заради того, щоб вам зручніше було штовхнути телевізор з ремонту під виглядом нового.
Я не хочу відкривати коробку і дивитися товар в магазині. По-перше, тому, що часто для цього потрібно відстояти ще одну чергу на стіл перевірки. По-друге, не раз самі перевіряльники псували товарний вигляд або упаковку (я не буду дарувати що-то в подертою коробці, як ви розумієте, та й собі залишати неприємно) або навіть втрачали кабелі/запчастини. По-третє, в магазині за десять хвилин неможливо перевірити навіть якусь відчутну частину споживчих якостей і функцій товару. Тільки зовнішній вигляд, та й то з працею — пошукайте-но в магазині, в натовпі і при яскравому багатопозиційному освітленні биті пікселі або вислухайте НЧ-хрип стереосистеми. Не змогли? Ось і я не можу, а значить — не буду витрачати час. Відсоток браку невеликий, мені простіше в одному випадку з десяти приїхати ще раз і обміняти товар.
Я не підпишу кур’єру папір про те, що не маю претензій до зовнішнього вигляду товару, поки не зніму всі захисні плівки та рекламні наклейки. У мене вже був випадок, коли з дверцят холодильника плівка знялася разом з фарбою, а під наклейкою на задній кришці телефону виявилася глибока подряпина. Почекає. Якщо телефон — 15 хвилин, якщо пральна машина — вип’є кави. Така вже в нього робота.
Я не дозволю вам ставити на мій ноутбук жодних гарантійних пломб, крім тих, які встановив виробник. В інструкції великими літерами написано, що відсіки для пам’яті і жорсткого диска user serviced, і мені плювати, що ви хочете нагріти руки на апгрейдах. Якщо вам дуже хочеться, давайте зателефонуємо на QA-хотлайн виробника і запитаємо у нього, лише з зазначенням вашого юрособи. Перехотілося? Чудово, дякую, до побачення.
Я не буду платити вам за те, чого не замовляв. Якщо ви на ноутбук, що йде з DOS, поставили Windows 7, я не буду за неї платити, як і за «налаштування ICQ в мобільному телефоні», «калібрування телевізора» та інші послуги, яких немає в моєму замовленні. «Ну, ми ж вже поставили» — не аргумент: як поставили, так і знесе. Не хочете? Відмінно, кур’єр пощастить товар назад. І навіть доставку я не сплачу.
Закон «Про захист прав споживачів» — це саме те, що не дозволяє магазинам працювати в стилі «плати і провалюй, радіючи, що взагалі продали». І це дуже мене тішить.
