Обожнюю равликів. Нещодавно придбала ахатину фулику. Наймиліше створіння: красива, контактна, розумна. Ми з дочкою із задоволенням доглядаємо і спостерігаємо за нею.
Реакція друзів і родичів неоднозначна — від приязні до ненависті.
Моя мама досить тактовна: «Ой, не люблю я їх. Руки мийте добре після неї. А взагалі нехай дитина піклується». Руки моєму обов’язково до і після — не можна, щоб на ульку потрапило щось неприємне їй, так і після неї руки липкі — як не помити?
Знайома: «Фу, гидота яка, викинь!» Та я викину тебе швидше за нетактовність.
Приятелька: «Як ти можеш цю шморгаю в руки брати?» Так точно так само, як ти свою скрізь гадящую собачку обцеловываешь.
Знайомий чоловіка: «давай її посолимо? Вони, кажуть, дохнуть від солі!» Себе посоли, собака сутула! Або убейся об стінку.
Люди, чого ви не розумієте, що це улюблене істота, прекрасне і чудове, анітрохи не гірше ваших улюблених собак і кішок? Не розумієте любові до «нестандартному» улюбленця і не можете подолати примітивної ксенофобії? Це ваші проблеми.
