Працював я в комп’ютерному відділі одного з супермаркетів електроніки. Приходить мужик років під 50; я пропоную консультацію, від якої він не відмовляється. Вже й не пам’ятаю, що він вибирав — то монітор, ноутбук. Мужик виявився недурною — розуміюче слухав, питання ставив і дивувався з того, як швидко розвивається техніка. Так вийшло, що свою консультацію я закінчив словами:
— Прогрес на місці не стоїть.
— Так… не варто. І прогрес теж не варто…
Пішов в засмучених почуттях. За живе я його зачепив, напевно.
