А мене задовбали стереотипи.
Я дуже люблю електронно-танцювальну музику. Ось прям дуже. Історично склалося, що грають її або в нічних клубах, на фестивалях. Другі, на жаль, проводяться не скрізь і не дуже часто, так що більшу частину часу доводиться задовольнятися нічними клубами.
Зовсім недавно Всесвіт зробила мені подарунок, і в найбільший клуб міста, де я зараз перебуваю, приїхали відразу два моїх улюблених артиста. Радості моїй не було меж. Але при спробах поділитися радісною новиною з друзями, я зустрічав дуже цікаву реакцію:
— Ти ж не п’єш! Що тобі в клубі робити?
Блін, чувак, не повіриш, я туди йду не валятися в туалеті без свідомості, як ти, а музику слухати!
— У тебе ж є дівчина, як так — в клуб?
Так, чувак, є. І вона з задоволенням б теж пішла, якщо б не працювала в першу зміну наступним вранці. Я туди йду не будувати вічка студенткам, як ти, а музику слухати!
— Ну розкажеш потім, що, як і з ким. Якщо що, я могила!
Відео і фото будуть у моїх соціальних мережах, не переживай. А? Пікантні подробиці? Та йо-майо, слухати музику я йду!
Так вже склалося, що музику, яку я люблю, грають в нічних клубах. Грали б її в церковному хорі — ходив би туди. Господа «ой, да ладно, я знаю, чим там займаються», ви задовбали! Знайте що завгодно, тільки тримайте це при собі.
А я пішов збиратися на майбутній фестиваль, до них чомусь ні в кого питань не виникає.
