Задовбали люди, які не вміють визнавати свою провину.
Уявімо собі, що якийсь чоловік зраджує своїй дружині. Вони давно живуть у шлюбі, довіряють один одному, планують життя разом і далі, і тут він приходить додому і заявляє: «Люся, а я тобі зрадив!» А потім додає — «але мені не сподобалося», «так вона була страшна», «та я був п’яний», «та ми взагалі-швидко й без задоволення», «та це була наша директриса, я не міг відмовити», «а коли я вдома не ночував, чому ти не подзвонила і не поцікавилася, де я і з ким?».
Уявімо собі, що якийсь співробітник, відповідальний за зарплати, обкрадає касу своєї організації. Все розкривається, люди залишаються без зарплат, і він пояснює колегам: «так там було всього нічого грошей», «я плакав, коли вигрібав ваші зарплати з сейфа», «я сам дуже не хотів вас обкрадати, але мій подільник Серьога дуже мене попросив, і я не міг відмовити», «та ви взагалі самі винні, невже не могли поставити камери і проконтролювати мене?».
Уявімо собі, що друзі дуже хотіли всі разом в перший раз сходити в якийсь заклад, який нещодавно відкрився. Багато разів планували, але кожен раз відмовлялися, бо ніяк не могли зібратися разом. Один раз одному з друзів потрібно було терміново додому, інший раз він же розповів усім, що у нього зараз просто немає грошей, «але ми обов’язково сходимо пізніше». А потім він взяв і пішов туди сам, без компанії. І після повернення почав засовувати, що «так я пив великими ковтками», «так я постійно думав про вас», «та я взагалі задоволення не отримував», «та я не хотів йти, але не міг відмовити потащившему мене туди знайомому», «а ви що, не могли зателефонувати і запитати, де я був, коли я, вийшовши покурити, затримався на півгодини невідомо де?».
Я думаю, що коли є якийсь факт, якесь неприємне подія, яка реально сталося і всі були свідками того, те саме логічне — це визнати існування цього факту, зробити якісь висновки і рухатися далі. Але я не думаю, що головні герої цих трьох історій Екшн сно щось зрозуміли. Тому що якщо б вони усвідомили свою особисту провину — то вони б не намагалися своїми внутрішніми переживаннями, характеристиками й оцінками поЕкшн перефарбувати ситуацію в свої кольори, перетягнути на себе співчуття оточуючих і представити всіх учасників (і себе в тому числі) рівними жертвами якоїсь непереборної третьої сили. І вже тим більше не вставали б в позу ображеного і не звинувачували б жертву у своєму вчинку. Останнім однозначно говорить про те, що людина в принципі не вважає себе винним і в подібних обставинах у майбутньому так само легко змінить/обкраде/обдурить ближніх. Тому що знову знайде 100500 причин, чому його вчинок не так вже й поганий, чому він ще більша жертва, ніж засуджують його, чому він може почати кричати, плескати дверима і вставати в позу ображеного, коли його справедливо закидають в реально скоєному.
Адекватні відповіді зрозумів свою провину людини:
— Так, я змінив, я розумію, що нічим не можу загладити свою провину, але прошу тебе спробувати пробачити мене і як жити з цим далі.
— Так, вибачте, я вчинив як сволота, обдурив вашу довіру і підвів вас усіх. Розумію, що ви більше ніколи не довірите мені касу, але дозвольте мені загладити свою провину — я поверну все і спробую загладити свій вчинок чесною працею на якійсь іншій посаді.
— Так, я вчинив негарно, вибачте мене, будь ласка, я все одно вважаю вас своїми друзями, давайте я, як проштрафився, поведу вас в це новий заклад на вихідних і, якщо ви будете і далі мені довіряти, намагатимусь надалі не обманювати ваших очікувань.
І якщо багато людей ніколи не зможуть пробачити зраду дружину, а від кримінальної відповідальності взагалі ніякими вибаченнями не врятуватися, то серед друзів і знайомих просте визнання своєї помилки і щирі вибачення — це найчастіше все, що потрібно, щоб всі «проїхали» тему і на наступний день вже навіть і не згадали б про подію. Так, визнавати свою провину складно. Але без цього неможливо завести справжні міцні і щирі стосунки з оточуючими.
