Ви заздрісно торкніться на сусіда, сідаючого у новенький X5. Ви давитесь від злості, коли колега купує черговий айфон. Ви ллєте тонни бруду на уряд і Путіна, які платять «таку зарплату», хоча працюєте у дрібного підприємця і просто не стоїте більше. Ви клеймите дівчину повією, коли дізнаєтеся про те, що її кавалер купує їй кільце або щастить на море. Ви бачите себе багатим і знаменитим, але грошей вистачає лише на кредити та «займи до авансу».
Підніміть свою дупу і подивіться на себе в дзеркало. Що ви досягли? Нічого? Тоді ви банальний ледар, якщо тільки не інвалід і не псих. Я не кажу, що копітка копання в офісі або праця на будівництві зробить вас через двадцять років володарем власної яхти, але в сучасному капіталістичному світі кожен мужик без небезпечних для суспільства психічних відхилень, має дві ноги, дві руки і голову, в змозі заробити на квартиру, машину і «нормально пожерти» максимум за п’ять-сім років. Все інше — лінь і відмазки.
Чого я домігся? Банально, але в цілому нічого. Взагалі нічого. Але в цьому винен лише я і тільки я.
Це я вибрав вуз простіше, а потім і зовсім перевівся на заочку, розмінявши можливість і бажання вчитися реально корисної технічної спеціальності на розгульне життя заочника паралельно з підробітками.
Це я отриманий у спадок від покійного діда мільйон рублів за поганий молодості і з добавкою своїх нехитрих накопичень витратив на старий «мерседес», який за два роки стабільно пожирав мої скромні заробітки і був дещо продано менш ніж за половину ціни після кількох аварій. Зате я відчув себе мажором, клею дурних второкурсниц і красуючись шильдиком перед однокашниками.
Це я можу заробляти на фрілансі по 30 тисяч рублів в тиждень, коли притисне та з банку прийде вимогу про оплату простроченого кредиту, але у відсутності авралів по життю я задовольняюся малим, працюючи на «стабільною», але непильною работенке зі скромною винагородою, при цьому відмовляюся брати нове замовлення, бо звик день відпочивати, день готуватися до роботи, працювати, потім відпочивати від роботи — і так далі, по циклу.
Це я відмовився від роботи по знайомству у великій компанії, де можна було пройти цілком собі непогана навчання і отримувати чудові для 90% жителів країни гроші лише тому, що довелося б день через день ночувати в офісі, а надалі витрачати на сон не більше п’яти годин на добу. А мені ліньки.
У тому, що у мене зараз в кишені 500 рублів і 300 тисяч боргів перед банком, винен лише я — лінивий і недалекоглядний ідіот, який знає про причини цього, але не має сили волі взяти себе за яйця і виправитися. І коли ти, мій друг, товариш, колега або родич, почувши це, почнеш мені заливати про масонів, уряді, змові, блатних, з-за яких нам не платять, як депутату в Держдумі, я пошлю тебе на %#$. Тому що ми задовбали і себе, і один одного своєю лінню.
