Працюю журналістом. Наш холдинг живе за рахунок рекламних текстів. Відповідно, мені доводиться спілкуватися з різними-різними замовниками, які періодично задалбывают, але частіше просто веселять.
Була в п’ятницю в одній конторі по здачі машин в оренду. Господар — молоденький вірменин, втім, говорить по-російськи зовсім чисто. Вже під кінець інтерв’ю, коли я зібралася вимикати диктофон і прощатися, директор каже:
— А ще обов’язково напишіть, що ми знаємо нашу справу досконально, від і до. Ну, як кажуть, знаємо свою роботу, як свої два пальці.
Здається мені, у хлопчика в голові сплуталися дві приказки.
* * *
Одного разу я ваяла текст про конторку, яка займається рифленим залізом, перфорованим залізом і іншим різним залізом. Текст погодили, а от з заголовком вийшла проблема: жоден із запропонованих мною п’яти варіантів замовника не задовольнив. Він подумав і породив свій варіант: «Усі отвори потрібні і по-різному важливі». Ржала вся редакція. Я все-таки зуміла переконати дядька в двозначності його творіння, і він здався. Текст назвали просто і невибагливо: «Отвори в металі».
* * *
І ще одне інтерв’ю з заступником директора.
— Скажіть кілька слів про ваш керівника — який він чоловік?
— Ой, ви знаєте, він нам усім батько рідний. Добродушний — бувало, покриє співробітника триповерховим матом і тут же про це забуде.
