Задовбали мужики-обиженки. Розійшлася зі своїм місяць тому, розлучилися дуже спокійно: обидва зрозуміли, що почуттів немає, тому сенсу бути разом теж немає. І ось нещодавно зважилася почати ходити на побачення.
Хлопець № 1 запросив у кафе. Прийшла, попила чай години півтора, розповіла про себе, а у відповідь тиша. Я кажу: «щось не так?» — «Ні, все добре». Ну ГАРАЗД, думаю. Мовчання було таким важким, що я Екшн шла до теми «дизайн нігтів». Викликала таксі, поїхала додому.
Хлопець № 2 запросив в парк, півтори години гуляв зі мною по холоду, здивувався, що після роботи я зазвичай чимось займаюся, а у відпустці волію активно відпочивати. Сказав: «Тобі що, не хочеться просто прийти додому і дивитися телик?», а з приводу активності: «Я один раз катався на роликах, впав, більше не хочу». Сказала, що замерзла, ретирувалася.
А далі в обох один сценарій: «Якщо я тобі не сподобався — нічого. Домагатися я не вмію, я такий, як є». Ну відмінно, думаю, тямущі. Так і сказала: «Спасибі за розуміння».
І тут полилося… Хлопець № 1: «Так чого ти взагалі вирішила, що я з тобою відносин хочу? І ти не красуня, за фігурою треба б постежити». Окремо зазначу, що він далеко не Аполлон, а моя фігура раніше нарікань не викликала. Хлопець № 2: «А що не так? Ну скажи мені, тебе моя зовнішність не влаштувала?» І обидва: «У тебе, напевно, повно женихів, ти обираєш».
Коротше, за підсумком трохи не шльондрою назвали і в розбитому серці звинуватили. Хлопців, я вас бачила півтори години! І не треба після цебра бруду додавати «давай ще раз побачимося». Ви адекватні взагалі? Як після такого можна на побачення ходити?
Зайняла себе з 7 до 22, щоб навіть варіантів не було. Від відносин найближчим часом вирішила утриматися.
