Привіт! А ось і я — отгулявший за податковим і банкам, закалившийся в чергах власник і директор новоствореного ТОВ. Буду тепер власною справою займатися. Без всяких там фантазій щодо «я тепер бизьнесмен, великий-превеликий людина, не працюю на дядю». Ні, просто хочеться заробляти гроші своїм розумом і досвідом.
Вже незабаром після відкриття контори свого розуму стає занадто мало для функціонування організації. Орендую офіс, наймаю помічника. З цього моменту можна сміливо сказати, що я — роботодавець. Виявляється, вся задолбашка починається саме звідси.
Працюємо непогано, помічниця, яку я прийняв, намагається, навчається: розуміє, що як ми тут разом напрацюємо, в таких же пропорціях і заробимо. Однак фронт робіт дедалі ширше — запрошуємо на роботу ще кілька людей. Ось і виходив у нас типовий офіс, повний різноманітного планктону на чолі зі мною.
Знову відкрита нова вакансія. Посада специфічна, не помідорами на ринку торгувати — якийсь досвід потрібен. Або хоча б бажання навчитися — подивимося, що вийде. Я і сам колись так прийшов, абсолютно нічого не вміючи. Навчили на свою голову…
«Ця… Кароч… Це ж ваше оголошення, ага?» Ага, наше. Проходьте, панночка, спілкуватися будемо. «Ця… А скока платити будуть?» Почекай-почекай, дівчинко, куди ти? Ти розкажи про себе спочатку: де раніше працювала навичок, якими володієш, освіта в тебе яке? Як це — ніде? Як це — дев’ять класів? А як же ти зібралася тут купу грошей заробити? Ах, ти не заробляти, а «отримувати» хотіла? Відмінно, можу тобі відразу з сейфа пару сотень видати в подяку, що ти взагалі дупу від дивана відірвала і вшанувала нас своїм довгоочікуваним візитом. Так-так, ви вільні. Ні, грубіянити не треба. Фу, які вираження. Ні, хлопця твого я не боюся. Прощай.
Лена, це дуже здорово, що ти у нас молода мама. Звичайно, ми всі за тебе раді. Синочок в тебе класний. Але бачиш, яка справа… У тебе тут посада — не мама. Маму я на роботу не брав. Мама у мене своя є. Тут же проста схема: ти працюєш, відмінно виконуєш свої обов’язки — отримуєш оклад плюс чималу премію. А що виходить насправді? Ти вже другий раз за три тижні збігаєш з роботи, тому що у синочка потекли сопелькі. Так, жах, страшний діагноз. Ну добре, лягайте на місячне обстеження, раз все так серйозно. Тільки за цей місяць ти отримаєш голий оклад, без тієї нехилой премії. Як чому? Премія твоя пішла Каті, яка за тебе працює, хоча у неї і своїх проблем достатньо. Так і я часом заходжу. Ти зрозумій: якщо б я сам міг крутити діла твої, тебе б тут взагалі не було. Розумієш? При всій моїй повазі до тебе, тут не благоЕкшн на організація, де мамам гроші видають за те, що вони мами. Тут люди працюють і заробляють собі гроші. Образилася? Звільняєшся? Шкода.
Сисадмін, ти ж моя окрема радість! Так, я не той самий типовий бос, який хоче, щоб ти цілодобово впахивал за чахлу зарплату. Якщо у нас все працює без збоїв, ти молодець — одержуй бонус і сиди грай в свої танчики. Але будь люб’язний, відривайся від них іноді, якщо я попрошу (зверни увагу: навіть не накажу тебе хоч що-небудь зробити. Саня, ну не треба мені позичені робити. Що, подаруєш мені чимало проблем (спасибі юридичним тренінгів)? Ох, та звільняйся ти, заради Аллаха.
Хлопці ви мої золоті, та зрозумійте ж: як потопаем, так і полопаем. А якщо я працюю, а ви все ходите сюди в соцмережах сидіти і отримувати зарплату — ну й на фіга мені така радість? Ах, я начальник, мої проблеми? Ах, я за законом вам зобов’язаний? Ну, як хочете… Самі ж потім пачками звільнятися почнете.
Дорогі наші законодавці! Можна вже придумати який-небудь новий закон, який захищає не тільки уявні права моїх дорогих нероб, але і мене, задолбанного роботодавця? Ну будь ласка…
