Теорія масового обслуговування та управління ресурсами — це, звичайно, здорово, але що якщо подивитися на проблему «пікового навантаження» з точки зору реальності? Візьмемо для прикладу випадок, коли в 8 годин ранку протягом півгодини в кафешку вдається великий потік відвідувачів і їх усіх необхідно терміново обслужити.
От розумні люди пропонують найняти на цей час додатковий персонал — що ж, давайте так і зробимо. Ідея хороша, ось тільки є маленький нюанс: цей персонал у вільний від роботи час не в шафі зберігається, а десь живе. При чому тут шафа? Поясню: щоб в 8 ранку зайняти місце на касі, людина повинна заздалегідь прокинутися, зібратися, доїхати до роботи, переодягнутися в робочий одяг, сісти за касу — а через півгодини зібратися і виїхати. Тобто для того, щоб попрацювати півгодини, потрібно витратити ще два-три, а заодно заплатити за дорогу туди і назад. От якщо б можна було просто дістати із шафи… але ні.
Здавалося б, яка проблема: просто плати за ці півгодини побільше і все. Добре, давайте так зробимо: заплатимо Васі за півгодини роботи умовно три тисячі рублів. Приїхав, півгодини попрацював — і нормально. А ось Коля, який теж приїжджає до 8 ранку і від’їжджає після закриття, з цим незгідний: він працює цілий день, а отримує майже стільки ж. «Та ну на фіг! — скаже він. — Я теж буду за півгодини три тищі, а потім — вільний! Або платіть мені за кожні півгодини по три!» Тільки це вже при самих скромних розкладах вийде 48 тисяч.
Що ж, давайте заплатимо Колі 48 тисяч в день? Плюс більше третини від суми — на податки, адже в нас «найнижчі податки», якщо хто забув. Ось тільки гроші беруться з ваших, відвідувачі, оплат. Або ви повинні наїсти за день стільки, щоб оплатити вартість роботи таких дорогих Коль, або ціна буде по 50 тисяч за бутербродик, або кафе буде працювати всього півгодини в день, або вам доведеться в годину пік чекати своєї черги.
А як ви хотіли, запасних рабів в шафі у нас для вас немає! Або самі не хочете попрацювати безкоштовно, випадково?
Все у вас бізнесмени винні…
