Я вважаю себе патріоткою.
Я люблю російську мову у всіх його іпостасях, як російський літературний, так і російська матірний. Дуже, дуже хотілося б жити там, де я кожен день буду чути рідну мову. Але це не заважає мені у вільний час вивчати англійську, працювати в американській компанії і спілкуватися з деякими друзями англійською мовою.
Я люблю свою країну, своє місто, свою вулицю, будинок та квартиру. Хотілося б жити в рідному дворі, віддати дітей в свій дитячий садок і школу, гуляти з ними під знайомими мені з дитинства деревами. Але це не завадило мені переїхати жити до улюбленого і обговорювати з батьками можливість розміну квартири, в якій я виросла, на дві в будь-яких інших районах міста.
Я дбаю про поліпшення якості свого життя. Я дзвоню в різні інстанції з вимогою полагодити воду, газ, ліфт, домофон. Я знайома з дівчатками з керуючої компанії з проханням поставити красивий вазон з клумбою, пофарбувати труби або поміняти проводку.
Я поважаю наш уряд. Мені комфортно тут жити, я згодна з багатьма державними рішеннями. Але це не завадить мені шукати інші варіанти, в тому випадку, якщо плюс зміниться на мінус.
Я задоволена якістю російських продуктів харчування. Хотілося б їсти звичну з дитинства антонівку, купувати наші овочі, фрукти і м’ясо. Але це не заважає мені купувати іноземну морквину в два рази дешевше, користуватися корейським телефоном, китайським телевізором і їздити на німецькій машині.
Я хочу жити в Росії, говорити по-російськи, брати участь у прийнятті російських державних рішень, є російську їжу, користуватися російською технікою і пишатися тим, що є громадянином Російської Федерації. Але, будучи адекватним людиною, я намагаюся вибирати не «наше», а найкраще.
Вся моя щира любов до Батьківщини не завадить мені поїхати з дітьми і чоловіком з країни в разі голоду, дефіциту, війни та інших серйозних криз.
Патріотизм — не завжди бажання померти за Батьківщину. Не треба плутати патріотизм з ідіотизмом.
