Автор історії «Бій сімейного значення» був хороший у всьому, крім одного: він запропонував поспілкуватися з «п’ятидесятилітніми матусями підрослих дітей». Тобто, за моїми скромними підрахунками, цим дітям вже як мінімум є 18 років. І знаєте, що я скажу? Якщо доросле дитятко продовжує жити на території батьків, вона зобов’язана виконувати правила, які задають ті.
Матуся випрала до білизни улюблену футболку? Підло мила її з зеленими рушниками? Який жах! Це обурливо, абсолютно обурливо, що в свої п’ятдесят їй доводиться обпирати свого в кращому випадку двадцятирічного синочку.
Жінка варить (з придихом) наваристий суп? Саме наваристий? Який жах! Купує торт, який не будуть їсти? Жахливо! Не забудьте розповісти про ці тортури дітям з неблагополучних сімей, я впевнена, вони розділять ваш священний жах.
Гаразд, закінчую блазнювати. Жахливо насправді те, що дорослі лоби вважають, що «найближчі» це такі придатки, щось на зразок кінцівок, які у всьому і завжди повинні бути з ними згодні. А краще нехай до старості катають на своїх плечах, так, хлопців?
Зніміть свої рожеві інфантильні окуляри і засвойте одну просту істину: хочеш жити за своїми правилами? Живи на своїй території. А поки що ви бесітесь з жиру, та ще й публічно, що трохи задовбує.
