Гроші не змінюють серця: чому фінансові стимули – це лише перший крок до подолання забобонів
Ми звикли думати, що гроші багато вирішують. Мотивуйте, стимулюють, відкриті можливості. У бізнесі, маркетингу, і навіть у соціальній роботі фінансові стимули часто використовуються як потужний інструмент для впливу. Але це справді так? Недавнє дослідження університетської лікарні Вюрцбурга викликає сумніви щодо цієї усталеної ідеї, показуючи, що гроші можуть змінити поведінку, але не обов’язково змінювати переконання. І це критично важливий момент, який слід глибоко зрозуміти.
Я, як людина, яка багато років працює в галузі управління персоналом та персоналу, постійно стикаюся з питанням мотивації працівників. Ми розробляємо системи премії, KPI, бонуси – все це “підштовхувати” людей до бажаних результатів. Але в душі сумніви завжди мучили: чи справді це працює? Або ми просто створюємо появу діяльності, за якою відсутня справжня участь?
Дослідження з Вюрцбурга підтверджує мої страхи. Це показує, що фінансові стимули можуть змусити людейробити Що від них вимагається, але не потрібно їх змуситидумати інакше. Це як змусити коня витягнути візок, а не переконати його у необхідності в цьому. Кінь може тягнути, але не ентузіазм, і, ймовірно, шукатиме можливість скинути цей тягар.
Обмеження щодо фінансової мотивації: що насправді відбувається?
У дослідженні учасникам пропонували взаємодіяти з абстрактними символами, що представляють різні групи людей. Фінансові стимули зменшили тенденцію уникати символу, що представляє “іншу” групу, але не змінювало особисті враження та ставлення до неї. Тобто люди піддалися “хабарництву”, щоб показати появу контакту, але їхні забобони залишалися недоторканими.
Це як у політиці. Ви можете платити виборцям за голову за певного кандидата, але це не змусить їх змінити свої погляди на політику. Вони проголосували за те, що вони отримували переваги, але не тому, що переконані у правильному виборі.
Чому забобони такі наполегливі?
Причина виживання упереджень полягає в глибоких психологічних механізмах. Ми прагнемо шукати підтвердження наших переконань, ігноруючи інформацію, яка їх суперечить. Ми формуємо “соціальні бульбашки”, спілкуючись з людьми, які поділяють наші погляди. Це створює ефект ехо-камери, посилення наших переконань і робить нас більш стійкими до змін.
Більше того, забобони часто асоціюються з нашою самоідентифікацією. Вони допомагають нам визначити “нашу” групу та відокремити її від “прибульця”. Критика групи «власної» сприймається як загроза нашій самооцінці, тому ми, як правило, відкидаємо її.
Що робити, щоб зламати забобони?
Якщо гроші не змінюють серце, що робити? Як подолати забобони та створити більш інклюзивне суспільство?
Я вважаю, що ключовим фактором для вирішення цієї проблеми є соціальне навчання. Нам потрібно створити ситуації, в яких люди зможуть особисто взаємодіяти з представниками інших груп, щоб визнати їх краще і розуміти, що вони не такі відрізняються від нас.
Кілька практичних порад:
- Створіть можливості для співпраці: Організуйте спільні проекти, в яких люди з різних груп будуть працювати разом для досягнення спільної мети.
- Заохочувати особистий контакт: Організуйте неформальні події, де люди можуть просто спілкуватися один з одним у розслабленому середовищі.
- Розкажіть історії: Історії про реальних людей, які подолають забобони, можуть бути дуже надихаючими та допомагати змінити погляди.
- Знищити стереотипи: Підкресліть індивідуальність кожної людини і показує, що люди не повинні бути засуджені за приналежність до групи.
- Емпатія: Навчіть людей ставити себе на місце інших і розуміти їх точку зору.
Я пригадую справу зі своєї практики, коли я порадив компанії, яка зіткнулася з проблемою низької участі працівників з різних відділів. Ми вирішили організувати низку спільних тренувань та темпів, де працівники різних відділів могли працювати разом над вирішенням реальних ділових завдань. Як результат, працівники почали краще розуміти один одного, з’явилися нові ідеї та загальна ефективність роботи зросла.
Важливість довготермінових змін
Важливо розуміти, що подолання забобонів – це довгий і складний процес. Ви не можете очікувати миттєвих результатів. Але якщо ми будемо працювати над цим послідовно, ми зможемо створити більш всеохоплююче та справедливе суспільство.
І, як підкреслюють автори дослідження, важливо пам’ятати, що фінансові стимули можуть бути корисними як перший крок до встановлення контакту, але вони не повинні бути єдиним інструментом. Нам потрібно створити ситуації, в яких люди зможуть особисто взаємодіяти з представниками інших груп, щоб визнати їх краще і розуміти, що вони не такі відрізняються від нас.
Небезпека “хабарництва” та потреба в справжності
Я також погоджуюся, що “хабарництво” може мати протилежний ефект. Якщо люди відчувають, що вони купуються, щоб думати чи поводитися по -іншому, це може зміцнити забобони. Важливо, щоб зміни були справжніми і проходили зсередини.
І, як зазначено в дослідженні, нам потрібно кинути виклик перебільшеним позитивним зображенням у групі “нашої” та негативного образу “прибульця”. Нам потрібно навчитися бачити людей як особистостей, а не як представників групи.
Висновок: шлях до інклюзивності
Гроші можуть відкрити двері та стимулювати першу взаємодію, але вони не в змозі змінити серця та розум. Подолання забобонів вимагає більш глибокого та довгострокового підходу на основі соціального навчання, емпатії та справжнього контакту. Тільки тоді ми зможемо створити суспільство, в якому кожна людина буде відчувати себе цінною і поважною, незалежно від його походження чи належності до групи. І це, звичайно, витрати.
Джерело: lightdesign.od.ua
