Вже багато разів читала історії жінок-водіїв, яких гноблять інші учасники руху. І підрізають їх, і дорогу не поступаються, коли повинні, і матюкають, і сволоти все, і козли… Одного не можу зрозуміти: дівчата, де ви їх, таких виродків, знаходите? Я натяки на зв’язок між своєю статевою приналежністю і вмінням водити чула тричі за десять років, незважаючи на світле волосся і юний (в момент одержання прав) вік.
Їдемо з інструктором. Літо, спека, вікна відкриті. В сусідній ряд встає машина з двома мужиками. ВоЕкшн дивиться на мене і так співчутливо мого інструктора: «Ну че, не посивів ще?» Той знизав плечима: «Та ні, вона нормально їздить».
Другий раз стався вісім років тому. ДАІ, чекаю документи на ДТП. Стоїмо я і п’ятнадцять мужиків. Не сприймаючи мене ні як повноправного учасника руху, ні як члена суспільства взагалі, один з них намагається протиснутися вперед мене, але швидко оттирается тими, хто бачив у мені рівну. «А що, вона зараз повинна йти?!» — обурюється він. Це не водятел, це хам за життя. Спасибі сусідам по черзі, вони мене буквально прикрили від нього і заштовхали всередину.
У кабінеті на мене співчутливо дивиться інспектор:
— Що, дівчина, у кого-то врізалися?
— Не повірите — в мене.
Не повірив, потім сміявся над собою ж.
В третій раз мій підлогу навіть був перевагою. Уникнувши серйозної аварії, я чула, як прибули працівники ДАІ хвалили мене моєму батькові: «Не кожен мужик зумів би так зробити».
Коли я була зовсім зеленим водієм, мені здавалося, що це всім видно і все норовлять мене образити. Швидше за все, мені Екшн сно просто здавалося, тому що у мене ніколи не було знаку «воЕкшн -початківець».
Зараз я теж зустрічаю мудаків, але це від статі не залежить. Я сама можу гальмувати, не розібравшись в хитросплетінні розмітки на незнайомій дорозі, але це теж не залежить від мого підлоги. Впихни людини з Зажопинска з трьома світлофорами і чотирма перехрестями в московські багатосмугові дороги — він теж зависне.
Я не фарбую за кермом очі, не переміщаюся через три смуги вправо, показуючи лівий поворотник, поморгаю аварійкою, якщо мене пропустять, пропускаю сама, якщо бачу, що людині не втиснутися, і не нарікаю на те, що джентльменів на дорозі не залишилося. На дорозі немає чоловіків і жінок, є безстатеві учасники дорожнього руху. Тому у мене немає на задньому склі «туфельки».
Не, я не ідеальна. Я бурчу на бабу за кермом, коли вона нудить 20 км/год по місту, але з повагою дивлюся на жінку, яка на своїй немаленькою машині розгортається на п’ятачку, на якому я б не ризикнула. Я матюкаюсь на впихнувшегося переді мною дебіла, тому що із-за нього я не встигла на зелений сигнал, але впущу людини, який невірно вибрав ряд і тепер прагне перебудуватись. Я не поступлюся жінці, тому що вона — жінка, але пропущу новачка будь-якої статі. Я з шкідливості не поступлюся мудакові, котре спробувало обігнати колону по узбіччю, і ще двадцять чоловік за мною зроблять те ж саме. Все тому, що мене вчили водити троє мужиків: інструктор, батько і чоловік. До речі, останній із задоволенням возить мене по моїх справах, але якщо я попрошуся за кермо, з радістю поступиться.
Звичайно, зустрівшись зі мною вперше, сусіди по дорозі всього цього не знають, але чомусь мене пропускають з другорядної дороги на виїзді з дворів. Мене обганяють, але не підрізають до скреготу гальм. Мені дають можливість припаркуватися у вузькому закутку без закочування очей і фраз типу «Ну поня-а-а-атно!». Я їду по головній — значить, я їду по головній, і ніхто не вискочить з другорядної з формулюванням: «Я мужик, мене баба пропустить». Якщо половина дороги зайнята припаркованими машинами і ні кишені, куди можна було б сковзнути, ми з зустрічною машиною дружно подаємося правіше, при необхідності залазимо колесами на тротуар, не дивлячись на те, чиє тут перевага, і благополучно роз’їжджаємося. Коли я застрягаю в заметі, мене виштовхують проходять повз мужики без жодного писку на гендерну тему.
Може, не тільки воЕкшн , але звичайне хамло теж не має статі?
