Зазвичай ми думаємо про дотик як про відчуття, обмежене прямим фізичним контактом. Але що, якби ви могли намацати предмет, захований під піском, навіть не торкаючись до нього рукою? Нові дослідження показують, що люди можуть мати приховану здатність «віддаленого дотику», подібну до тієї, що є у деяких птахів.
Це дивовижне відкриття ґрунтується на попередніх дослідженнях прибережних птахів, таких як повір’я та жайворонок. Ці істоти використовують дивовижне відчуття віддаленого дотику, щоб знайти здобич, закопану під піском. Вони досягають цього, відчуваючи тонкі механічні сигнали – мікроскопічні вібрації та зміни тиску – які передаються через зерна, коли їхні дзьоби рухаються поблизу.
Доктор Еліз Бетта Версаче та її команда з Лондонського університету королеви Марії хотіли з’ясувати, чи є у людей така незвичайна здатність, незважаючи на відсутність у птахів спеціальних дзьобів. Щоб перевірити це, учасників попросили обережно рухати пальцями в піску, намагаючись знайти прихований куб, не торкаючись його безпосередньо.
Дивно, але результати показали, що люди змогли це зробити! Вони змогли визначити місцезнаходження похованого тіла з вражаючою точністю, повторивши результати прибережних птахів у подібних завданнях. Це свідчить про те, що навіть наші звичайні руки напрочуд чутливі і можуть виявити найменші рухи піску, спричинені прихованими предметами.
Подальші експерименти підтвердили, що ця чутливість наближається до фізичних меж того, що теоретично можливо для виявлення цих «механічних відображень» від похованих об’єктів у пористих матеріалах. Люди навіть перевершили робототехнічний тактильний датчик, навчений за допомогою вдосконаленого алгоритму машинного навчання (LSTM), у точному визначенні прихованих об’єктів у певному діапазоні. Хоча робот міг сприймати об’єкти на трохи більшій відстані, він часто давав помилкові спрацьовування. Це підкреслює виняткову точність тактильного сприйняття людини в цих специфічних умовах.
Це проривне дослідження розширює наше розуміння того, як далеко може поширюватися відчуття дотику. Він надає відчутні докази раніше незадокументованої тактильної здатності людей: відчуття об’єктів до фізичного контакту.
Наслідки цього відкриття глибокі, особливо для робототехніки та допоміжних технологій. Вивчаючи, як люди досягають дистанційного дотику, інженери можуть розробити роботів із кращою тактильною чутливістю. Це може революціонізувати такі галузі, як археологія (пошук артефактів без їх пошкодження), дослідження планет (подолання піщаних або пористих поверхонь на Марсі чи глибинах океану) і рятувальні операції в небезпечних середовищах.
По суті, ця робота підкреслює величезний потенціал розуміння людських почуттів для просування технологічного прогресу та розширення нашого розуміння того, як ми сприймаємо навколишній світ.
