Нове дослідження Медичного центру Раш-університету передбачає, що постійна розумова активність протягом усього життя – особливо робота з мовами та письмовими матеріалами – може значно знизити ризик розвитку хвороби Альцгеймера. У дослідженні, що охопило майже 2000 учасників протягом у середньому восьми років, було встановлено, що у тих, хто демонстрував найвищий рівень “когнітивного збагачення”, ризик розвитку хвороби Альцгеймера був на **38% нижчий, а ризик розвитку легких когнітивних порушень – на 36% нижчий рівень порівняно з тим.
Сила Стимульованого Розуму
Дослідження підкреслює важливість стійкої інтелектуальної діяльності, не тільки в літньому віці, а й з дитинства. Дослідники оцінювали звички учасників віком 12, 40 років та на момент дослідження, приділяючи увагу таким заняттям, як читання, лист, відвідування бібліотек, вивчення мов та використання словників. Дані показали, що високий рівень довічного збагачення може відстрочити хворобу Альцгеймера на п’ять років, а легкі когнітивні порушення – на сім років в середньому.
Це важливо, оскільки хвороба Альцгеймера – зростання глобальної кризи в галузі охорони здоров’я, і ефективні профілактичні заходи необхідні в терміновому порядку. Дослідження показує, що когнітивне зниження не неминуче, а може бути схильне до впливу вибору способу життя. Аналіз мозкової тканини померлих учасників також показав, що раннє когнітивне збагачення може забезпечити певний захист від накопичення білків, пов’язаних із хворобою Альцгеймера.
Незалежно від Соціально-Економічного Статусу
Дослідники враховували соціально-економічний статус (СЕС), щоб переконатися, що переваги не пов’язані просто з привілеями чи доступом до ресурсів. Результати показують, що когнітивне збагачення дає незалежну перевагу, тобто постійна інтелектуальна активність може позитивно впливати незалежно від походження. Хоча СЕС надавав помірний вплив, дослідження підкреслює, що активне використання свого мозку має більше значення, ніж просто наявність можливості для цього.
Обмеження та Наступні Кроки
Хоча дослідження демонструє сильну кореляцію, воно не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку. Можливо, інші чинники, такі як сон, фізичні вправи чи генетика, грають роль. Крім того, дослідження ґрунтувалося на самозвітах учасників, які можуть бути схильні до помилок пам’яті.
Однак результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, які показують, що підтримка активності мозку – чи то через читання, головоломки чи навчання – може допомогти зберегти когнітивне здоров’я. Як зазначає нейропсихолог Андреа Заміт, дослідження “надихає, припускаючи, що постійна участь у різних інтелектуально стимулюючих заняттях протягом усього життя може мати значення для пізнання”.
Інвестиції в суспільний доступ до збагачувального середовища, як-от бібліотеки та програми ранньої освіти, можуть стати потужним способом зниження захворюваності на деменцію. Отримані дані свідчать про те, що довічна любов до навчання не тільки приносить особисте задоволення, а й може бути важливим засобом захисту від когнітивного зниження.
