Нове дослідження під керівництвом NASA вказує на те, що велика кількість складних органічних молекул, виявлених у древніх марсіанських брилах, важко пояснити без урахування біологічних процесів. Результати не доводять, що життя існувало на Марсі, але піднімають важливі питання про придатність планети для життя в минулому і про походження цих молекул.
Відкриття та Початкові Висновки
У 2025 році марсохід Curiosity виявив довголанцюгові алкани – тип органічної молекули – у кумберлендській глині. Хоча концентрація невисока, всього 30-50 частин на мільярд, дослідники з Космічного центру імені Годдарда при NASA під керівництвом Олександра Павлова стверджують, що початкова концентрація, ймовірно, була набагато вищою до того, як мільйони років радіації зруйнували матеріал.
Моделювання Руйнування
Команда змоделювала вплив іонізуючої радіації на органічні молекули протягом останніх 80 мільйонів років (приблизний час на глину). Їхній аналіз показує, що початкова концентрація алканів та/або жирних кислот могла становити від 120 до 7700 частин на мільйон (ppm) — набагато більше. Це суть дослідження: первісну кількість важко пояснити.
Виняток Небіологічних Джерел
Дослідники оцінили потенційні небіологічні джерела цих молекул, включаючи метеорити, міжпланетний пил, атмосферні опади, гідротермальні процеси та серпентинізацію. Однак навіть у поєднанні ці абіотичні джерела не могли пояснити передбачувані початкові концентрації. Команда робить висновок, що передбачувана велика кількість довголанцюгових алканів «не відповідає кільком відомим абіотичним джерелам органічних молекул на стародавньому Марсі».
Біологічні Наслідки
На Землі довголанцюгові жирні кислоти переважно виробляються живими організмами. Хоча небіологічна освіта можлива, високі концентрації, які передбачаються в марсіанській глині, вказують на те, що життя могло відігравати роль. У дослідженні не стверджується про остаточне виявлення життя, але наголошується на тому, що для пояснення результатів необхідно відкрити альтернативні, невідомі абіотичні шляхи.
«Наш підхід привів нас до оцінки того, що кумберлендська глина консервативно містила від 120 до 7700 ppm довголанцюгових алканів та/або жирних кислот до впливу іонізуючої радіації», — пишуть дослідники. «Ми стверджуємо, що такі високі концентрації довголанцюгових алканів не відповідають кільком відомим абіотичним джерелам органічних молекул на стародавньому Марсі».
Наступні Кроки та Невизначеності
Існування органічних молекул на Марсі вже добре встановлено. Ключове питання зараз полягає в тому, чи вказують ці з’єднання на минулу проживання чи щось інше. У поточному дослідженні наголошується на необхідності подальших досліджень для кращого розуміння шляхів утворення органічних речовин на Марсі, того, як радіація взаємодіє з органічним матеріалом у марсіанському середовищі, і того, чи можуть невідомі абіотичні процеси пояснити велику кількість алканів.
Дослідження підтверджує ідею, що Марс колись мав більш сприятливе середовище для життя, ніж сьогодні. Воно також демонструє, наскільки складним буде пошук життя за межами Землі, оскільки для розрізнення біологічного та небіологічного походження органічних сполук потрібен суворий аналіз та готовність переоцінювати припущення.
