Штучний інтелект швидко інтегрується в наукові дослідження з такими ініціативами, як місія Genesis уряду США, спрямована на використання ШІ для прискорення проривів. Однак ідея про те, що ШІ може замінити вчених, фундаментально неправильно розуміє природу наукового прогресу. Хоча штучний інтелект чудово справляється з обробкою даних і виявленням шаблонів, його можливості обмежені залежністю від знань, отриманих людиною, і унікальних людських якостей, необхідних для справжніх наукових відкриттів.
Обмеження машинного навчання
Моделі ШІ навчаються виключно на даних, наданих людьми. Такі системи, як AlphaFold, які передбачають структуру білка, демонструють здатність штучного інтелекту пришвидшувати аналіз, але не створюють нові знання самостійно. Ці моделі є інструментами, які покращують існуюче розуміння, а не автономними генераторами наукового розуміння. Як зазначає філософ Емілі Салліван, успіх штучного інтелекту залежить від міцного емпіричного зв’язку з усталеними знаннями: чим більше люди вже знають, тим краще працює модель. Без фундаментального втручання людини результати ШІ залишаються безглуздими.
Наука як людське підприємство
Наука – це не просто об’єктивні дані; це соціальна, творча і глибоко людська діяльність. Відкриття структури подвійної спіралі ДНК, наприклад, спочатку не мало безпосередніх емпіричних доказів, покладаючись на міркування досвідчених експертів. Щоб підтвердити цю гіпотезу, знадобилися десятиліття спільних зусиль і технологічний прогрес. Науковий прогрес виникає внаслідок дебатів, розбіжностей і загальної інтелектуальної чесності — процес, який виходить за рамки суто обчислювального аналізу.
Дослідники працюють більше як кооперативне плем’я, ніж нейтральні збирачі даних. Вони не просто записують факти; вони створюють знання через кваліфіковану практику, міркування та соціально створені стандарти. Цей найважливіший людський елемент гарантує, що наукові дослідження залишаються заснованими на спільних цілях, досвіді та прагненнях.
Шлях вперед: ШІ як інструмент, а не заміна
ШІ, безумовно, може прискорити науковий прогрес, якщо використовувати його продумано. Добре розроблені інструменти штучного інтелекту можуть оптимізувати такі механічні завдання, як збирання даних, планування експериментів і збір вимірювань. Однак спроби повністю автоматизувати науку або замінити науковців ризикують звести її до порожньої імітації її справжньої форми. Фундаментальна легітимність науки як джерела знань залежить від самих людських якостей, які нею керують.
Підсумовуючи, ШІ має величезний потенціал як науковий прискорювач, але його успіх залежить від збереження незамінної ролі вчених. Наука — це не лише те, що ми знаємо; це як ми приходимо до цих знань, і цей процес залишається фундаментально людським.
