Палеонтологи виявили перші задокументовані докази того, що стародавні бджоли будували вулики всередині скам’янілостей хребетних. Це дивовижне відкриття, опубліковане сьогодні в журналі Proceedings of the Royal Society B Biological Sciences, проливає світло на адаптивність і несподівану поведінку цих комах протягом тисячоліть. У відкладеннях пізньої четвертинної печери на острові Гаїті були знайдені сліди вуликів, де бджоли будували окремі осередки розплоду в порожнинах кісток тварин.
Унікальна стратегія вкладеності
Дослідження під керівництвом палеонтолога Польового музею Ласаро Віньоли Лопеса детально описує відкриття структур під назвою Osnidum almontei — гладких увігнутих осадових утворень всередині порожніх зубних альвеол скам’янілих щелеп ссавців. Ці утворення не були випадковими скупченнями бруду; вони відповідали формі та структурі глиняних гнізд, які деякі види бджіл будують і сьогодні, і навіть містили давні пилкові зерна — їжу, залишену для розвитку личинок.
Дослідники використали комп’ютерну томографію (КТ), щоб вивчити скам’янілості, не пошкодивши їх, підтвердивши, що осадові структури були навмисно побудовані бджолами. Ці крихітні вулики, менші за гумку, очевидно, були побудовані із суміші слини та бруду.
Чому Nest in the Bones?
Дослідники припускають, що ця незвичайна поведінка виникла в поєднанні з факторами навколишнього середовища. Вапнякова місцевість регіону не має великого ґрунтового покриву, що, можливо, змусило бджіл шукати альтернативні місця для гніздування. Сама печера служила домом для кількох поколінь для сов, які відкладали незліченну кількість кісток через блювотні гранули, забезпечуючи готовий запас збірних гніздових порожнин.
Кістки, ймовірно, захищали від хижаків, таких як оси, які інакше могли б націлитися на личинок бджіл. Така поведінка особливо примітна, оскільки більшість видів бджіл є поодинокими, відкладають яйця в невеликі порожнини, а не будують великі колонії, як медоносні бджоли чи паперові оси.
Наслідки та майбутні дослідження
Точний вид бджіл, відповідальних за ці вулики, залишається невідомим, оскільки трупи бджіл не були знайдені. Однак унікальні гніздові споруди були класифіковані як Osnidum almontei, названі на честь вченого, який першим відкрив печеру.
Це відкриття підкреслює, як мало ми все ще розуміємо про екологію бджіл, особливо в маловивчених регіонах, таких як Карибський басейн. Це також підкреслює важливість ретельного аналізу скам’янілостей: те, що може здатися природним накопиченням осаду, може бути доказом давніх поведінкових адаптацій.
“Це відкриття показує, наскільки дивними можуть бути бджоли – вони можуть вас здивувати. Але воно також показує, що ви повинні бути дуже обережними під час вивчення скам’янілостей”, – сказала доктор Віньола Лопес.
Це дослідження ставить під сумнів наше розуміння поведінки комах і демонструє винахідливість бджіл у використанні нетрадиційних можливостей гніздування. Отримані дані ще більше підкреслюють цінність палеонтологічних досліджень у розкритті прихованої історії життя на Землі.
