Упродовж десятиліть вчені знають, що колись Марс був набагато вологішою планетою, ніж сьогодні. Докази вказують на минуле з рідкою водою на поверхні та більш щільну, багату на воду атмосферу. Проте критичний облік джерел та втрат води виявляє значну розбіжність: ми досі повністю не розуміємо, куди поділася вся марсіанська вода. Це не просто академічне питання. Розуміння долі води на Марсі має вирішальне значення для оцінки його минулої життєздатності — чи міг він підтримувати життя — і для планування майбутніх пілотованих досліджень.
Ноахійський Період і Розбіжність у Даних про Воду
Між 4,5 і 3,7 мільярдами років тому, в Ноахійський період, на Марсі, мабуть, було достатньо води, щоб покрити планету океаном завглибшки 150–250 метрів. Сучасні оцінки механізмів втрати води – включаючи атмосферне випаровування, поглинання в породи і полярні крижані шапки – враховують лише кілька десятків метрів води, що пішла. Сьогодні вода, що залишилася на Марсі, існує в основному у вигляді льоду і гідратованих мінералів, що еквівалентно глобальному океану глибиною всього 30 метрів.
Як зазначає Брюс Якоскі з Університету Колорадо в Боулдері: «Як перейти від 150 метрів, забрати кілька десятків [метрів] і отримати 30 метрів? Це неможливо». Навіть екстремальні сценарії — максимізуючи надходження та втрату води — не можуть повністю пояснити цю розбіжність. Це говорить про фундаментальну прогалину в нашому розумінні марсіанської гідрології.
Можливі Пояснення та Виниклі Теорії
Декілька теорій намагаються вирішити цю загадку. Дехто припускає, що більше води випарувалося в космос, ніж передбачалося раніше. Інші пропонують приховані поклади підземного льоду чи неправильну інтерпретацію атмосферних взаємодій. Ймовірно, комбінація цих факторів поряд з невиявленими процесами сприяє зникненню води.
Нещодавні дослідження показують, що гідрологічний цикл Марса міг радикально відрізнятись від земного. Ерік Хіатт з Університету Вашингтона в Сент-Луїсі припускає, що взаємодія ґрунтових вод з поверхнею та атмосферою може не відповідати земним моделям. Бетані Ельманн з Університету Колорадо в Боулдері припускає, що ми можемо недооцінювати кількість води, яка все ще знаходиться на Марсі сьогодні.
Необхідність Прямих Даних
Вирішення цієї таємниці потребує більшого, ніж просто моделювання. Якоські стверджує, що «для цього справді потрібні люди на місці». У той час як марсоходи та орбітальні апарати продовжують збирати дані, присутність людини на Марсі дозволить провести прямий геологічний аналіз та ретельніше дослідження підповерхні.
На жаль, і NASA, і SpaceX в даний час зосереджені на місячних дослідженнях, тому пілотована місія на Марс, ймовірно, відбудеться через десятиліття. Поки що прогрес буде поступовим, покладаючись на дистанційне зондування та роботизований аналіз. Пошуки зниклої води Марса продовжуються – свідчення того, як багато ми все ще не знаємо про нашого планетного сусіда.
Доля марсіанської води — це історичне питання. Вона говорить про можливість існування життя в минулому, про життєздатність майбутніх людських поселень та про фундаментальні процеси, що формують еволюцію планет.
