Внутрішній пробіг лічильник: Як мозок керує в космосі і чому це важливо для нас
Ми живемо у світі, сповненому візуальних визначних пам’яток, карт та навігаторів. Але що робити, якщо я сказав вам, що наш мозок має свою, фундаментальну навігаційну систему, яка працює незалежно від зовнішніх порад? Нещодавно проведені дослідження виявили дивовижну особливість нашого мозку – «запуску годинника», внутрішнього лічильника, який дозволяє нам орієнтуватися в просторі. Це відкриття проливає світло на те, як ми сприймаємо навколишній світ і як наша здатність орієнтуватися може піддаватись несправностям.
Мене завжди цікавило, як працює наш мозок, особливо якщо мова йде про просторове сприйняття. У дитинстві я часто втрачався у великих торгових центрах та парках, і це завжди викликало відчуття дезорієнтації та безпорадності. Пізніше, коли я почав займатися спортом, я зрозумів, наскільки важлива здатність оцінювати відстані та орієнтуватися в космосі для досягнення успіху. Ці особисті експерименти підштовхнули мене до вивчення нейрона та когнітивної психології, і я був вражений, дізнавшись про складність нашого мозку.
Що таке “біг” і як вони працюють?
Дослідження, проведене професором Джеймсом Ангге та його командою, показало, що в певній частині мозку, відповідального за навігацію та пам’ять, є нейрони, які «стріляють» з певною частотою, утворюючи своєрідний «пробіг пробігу». Ці нейрони активуються приблизно кожні 30 сантиметрів, коли тварина (або людина) рухається через простір. Уявіть, що кожен крок, який ви робите, супроводжується коротким електричним імпульсом у вашому мозку – це робота “годинника”.
У процесі експериментів з щурами вчені виявили, що чим регулярніші ці “тикаючі” нейрони, тим краще тварина може оцінити відстань і знайти шлях до мети. Коли форма арени була змінена, нейрони «тикають» стали менш регулярними, і щури почали робити помилки в оцінці відстані. Подібні результати були отримані під час експериментів з людьми, що вказує на те, що ми, як і щури, маємо подібну систему внутрішнього лічильника пробігу.
Чому ця система важлива?
“Прогулянка бігу” відіграє ключову роль у нашій здатності орієнтуватися в космосі. Вони дозволяють нам створити внутрішню карту світу та оцінювати відстані, навіть коли візуальні орієнтири відсутні або ненадійні. Ця система особливо важлива в ситуаціях, коли ми знаходимося в поганій видимості, наприклад, у темряві чи туманах.
Я пригадую випадок, коли одного вечора я загубився в лісі під час бігу. Видимість була майже нульовою, і я не міг бачити ні дерев, ні стежок. Я почав панікувати, але потім згадав свою здатність оцінювати відстань до дотику і відповідно до відчуттів у тілі. Я зосередився на своїх кроках та відчуттях у своїх ногах, і це допомогло мені знайти шлях додому.
Що відбувається, коли “пробіг” заплутався?
Як показали дослідження, зміни навколишнього середовища можуть порушити роботу “бігу”. Коли ми перебуваємо в незнайомій умовах або коли навколишнє середовище змінюється несподівано, наші нейрони перестають «галокати» з попередньою регулярністю, і ми починаємо втрачати орієнтацію.
Я думаю, що ми всі натрапили на ситуацію, коли ми загубилися в незнайомій місті чи торговому центрі. Нам здається, що ми йдемо в правильному напрямку, але раптом ми розуміємо, що ми в колах. Це тому, що наша система внутрішнього лічильника пробігу була розгублена.
Як я можу покращити роботу “годинника”?
На щастя, існує кілька способів покращити роботу нашої системи внутрішнього пробігу.
- Вивчіть навколишнє середовище: Чим більше ви знайомі з певним місцем, тим краще ви можете орієнтуватися в ньому. Спробуйте запам’ятати ключові вказівки та маршрути.
- Зосередьтеся на відчутті в тілі: Коли ви їдете, зверніть увагу на свої кроки та відчуття в ногах. Це допоможе вам оцінити відстань, навіть якщо ви не побачите жодних візуальних орієнтирів.
- Використовуйте внутрішню карту: Уявіть собі карту району в голові. Це допоможе вам орієнтуватися в космосі, навіть якщо ви не бачите картки.
- Практикуйте навігацію в незнайомому районі: Спробуйте загубитися на новому місці і спробувати знайти шлях додому, використовуючи лише свої почуття та внутрішню карту.
Наслідки відкриття “годинника”
Відкриття “годинника” має далекосяжні наслідки для нашого розуміння функції мозку та для розвитку нових методів лікування неврологічних розладів. Наприклад, порушення системи внутрішнього пробігу може бути пов’язане з такими державами, як хвороба Альцгеймера, деменція та аутизм.
Більше того, це відкриття може призвести до розвитку нових технологій, які допоможуть людям з розладами орієнтації в космосі. Наприклад, ви можете створювати пристрої, які стимулюватимуть нейрони, відповідальні за роботу “пробігу пробігу”, або створювати віртуальні середовища, які допоможуть людям навчити свої навички навігації.
Висновок
“Прогулянка пробігу” – це дивовижна особливість роботи нашого мозку, яка дозволяє нам орієнтуватися в космосі та оцінювати відстані. Це відкриття проливає світло на те, як ми сприймаємо навколишній світ і як наша здатність орієнтуватися може піддаватись несправностям. Розуміння роботи цієї системи може допомогти нам вдосконалити навички навігації та розробити нові методи лікування неврологічних розладів.
Я вважаю, що це відкриття – це лише початок нової глави у дослідженні мозку. В майбутньому я впевнений, що ми дізнаємось ще більше про те, як наш мозок створює внутрішню карту світу та як ми можемо використовувати ці знання для покращення нашого життя. Вивчення мозку – це не лише захоплююча діяльність, але й ключ до розуміння себе.
