Школа як когнітивний тренажер: переосмислюємо поняття “виконавчі функції”
В останні роки психологи та неврологи активно досліджують так звані “виконавчі функції” – сукупність когнітивних процесів, що дозволяють нам планувати, організовувати, контролювати імпульси та адаптуватися до мінливих умов. Ці функції вважаються фундаментальними для успішної адаптації в сучасному світі і відіграють ключову роль у навчальних досягненнях, соціальній компетентності та навіть фізичному здоров’ї. Однак останні дослідження, проведені у віддалених регіонах світу, змушують нас переглянути наші уявлення про природу цих функцій і про те, як вони формуються.
Нове дослідження, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences, кидає виклик загальноприйнятій думці, що виконавчі функції є вродженими та універсальними. Замість цього, автори стверджують, що ці функції багато в чому формуються під впливом формального шкільної освіти. Вони провели порівняльне дослідження дітей з Намібії та Анголи (Регіон Кунене, де шкільна освіта або відсутня, або обмежена), Великобританії та Болівії, і виявили значні відмінності в результатах тестів на виконавчі функції між дітьми, які відвідують школу, і тими, хто не відвідує.
Ця знахідка має глибокі наслідки для того, як ми розуміємо розвиток когнітивних здібностей. Ми звикли думати про мозок як про машину, яка розвивається за певною програмою, і що певні когнітивні функції є результатом генетичної схильності. Однак результати дослідження в Кунені вказують на те, що школа, можливо, є набагато потужнішим фактором формування когнітивних навичок, ніж ми припускали.
Школа як середовище для розвитку когнітивних навичок
Я як людина, яка багато років провів у сфері освіти, можу підтвердити, що шкільне середовище – це не просто місце для передачі знань. Це складна система, яка висуває до дітей цілий ряд когнітивних вимог. У школі ми вчимося запам’ятовувати списки, класифікувати інформацію, слідувати інструкціям, вирішувати проблеми і контролювати свої імпульси. Всі ці навички, як правило, не потрібні в тих культурах, де формальна освіта відсутня або обмежена.
Наприклад, діти в Кунені, які не відвідують школу, демонструють чудові навички запам’ятовування, пов’язані з управлінням худобою. Вони легко розпізнають окремих корів за мордами, знають, хто є їх власником, і можуть визначити кількість корів у стаді. Це говорить про те, що їх мозок активно розвиває навички запам’ятовування та класифікації, але в контексті їх повсякденного життя. У той час як діти із західних шкіл, ймовірно, відчувають труднощі з таким завданням, оскільки їх мозок орієнтований на інші види інформації та завдань.
Переоцінка” стандартних ” тестів на виконавчі функції
Результати дослідження в Кунені змушують нас замислитися над валідністю та надійністю тестів, що використовуються для оцінки виконавчих функцій. Багато з цих тестів засновані на завданнях, які є типовими для шкільного середовища, наприклад, запам’ятовування списків незв’язаних слів або виконання послідовностей дій за інструкцією. Якщо ці завдання не мають відношення до повсякденного життя дитини, то результати тесту можуть не відображати його справжні когнітивні здібності.
Замість цього, вони можуть просто відображати його досвід в шкільному середовищі. Якщо ми хочемо отримати більш точну оцінку когнітивних здібностей дитини, нам потрібно використовувати тести, які відповідають її культурному контексту та повсякденному життю.
Що це означає для майбутнього розвитку когнітивних досліджень?
Результати дослідження в Кунені мають далекосяжні наслідки для майбутнього розвитку когнітивних досліджень. Нам потрібно переосмислити наше розуміння природи когнітивних функцій і визнати, що вони багато в чому формуються під впливом культури і освіти.
Замість того, щоб шукати універсальні когнітивні функції, нам потрібно зосередитися на вивченні того, як когнітивні функції формуються в різних культурних контекстах. Нам також потрібно розробити нові методи оцінки когнітивних функцій, які є більш дійсними та надійними для дітей з різних культурних середовищ.
Особистий досвід та спостереження
Працюючи з дітьми різного віку та з різних верств суспільства, я неодноразово помічав, що шкільне середовище має величезний вплив на розвиток когнітивних здібностей. Діти, які регулярно відвідують школу та отримують якісну освіту, як правило, мають вищі результати в тестах на виконавчі функції, ніж діти, які не відвідують школу або отримують освіту низької якості.
Однак я також помітив, що шкільне середовище може бути не завжди позитивним. Діти, які відчувають труднощі в школі, наприклад, через відсутність мотивації або через проблеми з навчанням, можуть відчувати труднощі у розвитку когнітивних здібностей. У деяких випадках, шкільне середовище може навіть пригнічувати розвиток когнітивних здібностей.
Висновок: до більш культурно-чутливого підходу
Дослідження в Кунені є важливим кроком до більш культурно чутливого підходу до вивчення когнітивних функцій. Воно показує, що наші уявлення про природу когнітивних функцій можуть бути занадто вузькими і що нам потрібно враховувати вплив культури і освіти.
В майбутньому, нам потрібно розробити нові методи оцінки когнітивних функцій, які будуть більш валідними і надійними для дітей з різних культурних середовищ. Нам також потрібно створювати освітні програми, які будуть враховувати культурні особливості дітей і допомагати їм розвивати свої когнітивні здібності.
Необхідно визнати, що” виконавчі функції ” – це не універсальна характеристика, а скоріше набір навичок, які формуються в конкретних культурних та освітніх контекстах. Переосмислення цього поняття дозволить нам краще зрозуміти розвиток людського пізнання і створити більш ефективні освітні програми для дітей у всьому світі.
Ключовий висновок: наші уявлення про” виконавчі функції ” повинні бути переглянуті з урахуванням впливу культури та освіти.
На закінчення, дослідження в Кунені є потужним нагадуванням про те, що людський мозок – це не просто машина, що працює за заданим алгоритмом. Це гнучка і адаптивна система, яка формується під впливом навколишнього середовища і досвіду. Визнання цього факту дозволить нам створити більш ефективні освітні програми та допомогти дітям у всьому світі розкрити свій когнітивний потенціал.
