Сто відсотків людської раси

0
1

Магазин «Техно****». Вечір. Дванадцять годин на ногах і лицем до лиця з ними.

— Продайте мені камеру азіатського стандарту. Не розумієте? Який же ви після цього консультант? Є камери євростандарту — під праву руку, а є азіатського — під ліву. В Азії у всіх ліворука техніка…

— А скільки в цій камері цифрового якості?
— (навмання) П’ятнадцять-шістнадцять.
— Не-е-е, замало. А в цієї, що дорожче?
— Вісімнадцять.
— Ось, це нормально. Беру.

— Потрібен телевізор з такою матрицею,щоб погоду там видавала, журнали…

Тулуб віком під тридцаточку нишпорить навколо фотоапаратів. Вдивляється в стелажі особливо вдумливо — я прямо чую, як скрегоче мозок. Мовчу, спостерігаю. Нарешті дочекався:

— Мені потрібна флешка.
— Чудово. Яка?
— «Кінгстон».
— Добре. А на скільки?

Тулуб на півхвилини зависає, а потім видає :
— Ну, десь на півроку.

Грудень. Розпал торгового дня. Підходить тип 25 років:

— Братан, хочу купити радіотелефон. «Панасонік».

Та я ж хіба проти? Купуй на здоров’я.

Чуваку не вистачає рівно 10 рублів. Просить знижку, а знижки нам робити зовсім нещодавно заборонили. Той мнеться — додому їхати кілометрів п’ятдесят. Ліниво дістаю червінець і простягаю. Хлопець в шоці:

— Ти так мені довіряєш?
— Ні. Просто я з дитинства вважаю, що всі люди — п#[email protected]раси, і хочу ще раз у цьому переконатися.

Чувак дякував хвилин п’ять і клявся, що завтра приїде і віддасть. Не прийшов. Та й навіщо ламати моє сталий світогляд?

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here