А мене задовбали люди, які постійно скаржаться на свій добробут, хоча насправді у них все дуже навіть непогано. Зрозуміло, що всі хочуть заробляти мільярди, але не всім це дано. Тим більше що скаржаться, як правило, обділені інтелектом, освітою і не розуміють елементарних речей.
Ось, наприклад, сусід скаржиться, що у нього зламалася машина — іномарка за 500 тисяч рублів. Він тепер бідний, нещасний, знедолений жебрак, їздить з усіма іншими на автобусі. А полагодити? Так запчастин на 100 тисяч треба, а звідки він такі гроші візьме? Він же бідний і нещасний, і зарплата у нього маленька. А що ти думав, коли купував дорогу машину? Сподівався, що вона харчується святим духом і ніколи не ламається?
Або ось подруга купила новий айфон і розлучилася з чоловіком. Чому? Чоловік весь рік старанно збирав гроші на відпустку, а вона взяла і витратила. В результаті подруга залишилася з айфоном, але без чоловіка, і тепер бідкається, мовляв, грошей, зовсім-зовсім не залишилося, зарплата маленька, залишки накопичень чоловік забрав при розлученні. Люба моя, треба було думати, коли купувала собі айфон на гроші, які, по суті, тобі не належать!
І останнє. Коли я читаю новини в газетах про чергову бабусю, яка бідкається з приводу низьких пенсій, а слідом — про телефонних шахраїв, які вкрали у тієї ж бабусі останні мільйони, мені абсолютно не шкода. Бо ти або бідна або багата, третього не дано. А прикидатися бідною та нещасною, коли в матраці захований мільйон, — це верх цинізму.
