Трапилася зі мною деякий час тому неприємність: потрапила в аварію. Сама ціла, слава Богу, а ось машина — не дуже. Все ж винуватець аварії — вантажівка, малюк-хетчбек просто не витримав напору. Підсумок — заміна бампера, двері, крила, дзеркала і оптики. Пристойно, в загальному. Враховуючи, що автомобіль новий, знайти потрібні деталі на авторазборках і таким чином заощадити не вийшло. Йду до свого дилера.
— Добрий день, так і так, потрапила в аварію, потрібна дефектовка, хочу знати приблизну вартість ремонту.
— У вас КАСКО є?
— Ні, але…
— Ну, тоді ми не будемо робити, ви ж потім развернетесь і підете! Всі так роблять, коли ми вартість повідомляємо, а нам зайва робота тільки… Йдіть в сторонній сервіс. Якщо пощастить, навіть з нашої гарантії не слетите.
З думками про те, що на фіг мені взагалі потрібна така «гарантія», знайшла хорошого майстра, загнала до нього машину. Йду в салон замовити запчастини: іншого-виходу немає. Скрізь була, все облазила — немає деталей!
— Доброго дня, мені потрібні бампер, крило, фара, дзеркало і двері на таку-то модель.
— Зараз подивимось… Так, частина у нас є в наявності, а от двері доведеться почекати. Замовлення йде зазвичай вісім, найбільше — десять днів.
— Так, звичайно, замовляємо!
Рано раділа. Через покладений термін дзвоню:
— Вітаю, сьогодні, напевно, повинна була прийти моя двері…
— Здрастуйте, так, вона у нас, але ми її вам не дамо. Потрібно залагодити деякі формальності. Я вам подзвоню.
Минуло три дні. Тиша. Дзвоню знову:
— Здрастуйте, скажіть, коли я зможу забрати свою двері?
— А з чого ви взяли, що вона у нас?
— Ну, мені три дні тому про це сказав ваш колега…
— Ні, у нас немає. Двері в дорозі, чекайте, ми вам зателефонуємо.
Ще пара днів — дзвінка немає.
— Здрастуйте, я з приводу двері…
— Так-так-так, я вас пам’ятаю! Приїжджайте, двері сьогодні вранці прийшла!
Відмінно! Зриваю офісного водія (не тягнути ж двері потім автобусом), їдемо в центр… Оп-па!
— Ой, а знаєте, а двері ще немає, ми переплутали щось! Ми вам зателефонуємо!
Після цього я почала надзвонювати в центр по два рази в день, підключивши до цього заняття ще й маму. На четвертий день дівчата-адміністратори просто перестали з’єднувати з відділом запчастин. Що робити? Їдемо особисто! Сидять обидва співробітника відділу.
— Ой, а двері ще немає!
— Та що ти таке говориш? Є вона!
— Та нема, через тиждень буде!
Мало не побилися.
Написала претензію і в місцевий салон, і в московський офіс з проханням якщо не віддати мені деталь, то хоча б перестати плутатися в показаннях. Дзвінок:
— Добрий день! Раді повідомити вам, що ваша двері знайшлася, можете приїжджати!
Ви не задовбали навіть, немає. Я від вас смертельно втомилася. З таким ставленням раніше зустрічалася хіба що у ваших сусідів, керівників мрією». Вас по одному конкурсу набирають, чи що?
