Дослідники розробили новий прогностичний інструмент, призначений для виявлення осіб з найбільшим ризиком ускладнень, викликаних ожирінням. Виходячи за рамки простих вимірювань ваги, цей інструмент, що отримав назву Obscore, прагне забезпечити більш персоналізований підхід до управління ризиками для здоров’я та розподілу медичних ресурсів у системі охорони здоров’я.
Вихід за межі ІМТ
Протягом багатьох років основним показником для оцінки ожиріння був Індекс маси тіла (ІМТ). Однак поточні дані з Англії показують, що приблизно дві третини дорослих мають надмірну вагу або страждають на ожиріння, що створює масштабну проблему для охорони здоров’я.
Обмеженість ІМТ у тому, що це занадто грубий інструмент; він не враховує складних біологічних факторів і способу життя, які визначають, як вага впливає на здоров’я людини. Дві особи з однаковим ІМТ можуть мати зовсім різні клінічні профілі. Цей нюанс критично важливий, бо:
– Доступ до препаратів для зниження ваги (такі як «ін’єкції для схуднення») у рамках Національної служби охорони здоров’я (NHS) обмежений.
– Поточні протоколи NHS часто покладаються на ІМТ та наявні супутні захворювання для визначення права на лікування.
– Опора виключно на ІМТ може призвести до того, що будуть втрачені люди, які мають «лише» надмірну вагу, але при цьому мають високі метаболічні ризики.
Як працює Obscore
У дослідженні, опублікованому в журналі Nature Medicine, використовувалося інтерпретоване машинне навчання – тип ІІ, який дозволяє дослідникам зрозуміти причини (“чому”) його прогнозів. За його допомогою було проаналізовано дані майже 200 000 учасників із біобанку UK Biobank.
Дослідники виявили 20 специфічних ознак, які в сукупності дозволяють передбачити 10-річний ризик виникнення 18 різних ускладнень, пов’язаних з ожирінням – від подагри до інсульту. Ці ознаки включають:
– Демографічні дані: вік та стать.
– Біомаркери: рівень загального холестерину та креатиніну.
– Фактори способу життя.
Інструмент розподіляє людей за п’ятьма рівнями ризику (від низького до високого) для кожного конкретного стану. Це дозволяє лікарям бачити не просто те, що пацієнт має надмірну вагу, а розуміти, з якими саме ускладненнями — такими як діабет 2 типу або серцево-судинні захворювання, він, швидше за все, зіткнеться.
Значення для розподілу ресурсів охорони здоров’я
Основна мета Obscore полягає не обов’язково в розширенні використання препаратів для зниження ваги, а в забезпеченні раціонального розподілу ресурсів.
«Мова йде про розробку та валідацію системи оцінки, яка допоможе більш раціонально розподіляти ресурси», — пояснює професор Нік Уерхем із Кембриджського університету. «Чи зможемо ми призначати терапію тим людям, які з найбільшою ймовірністю потребуватимуть її і отримають від неї найбільшу користь?»
Дослідження показало, що при певних станах, таких як діабет 2 типу, багато людей з категорії найвищого ризику класифікувалися за стандартами ІМТ як такі, що мають «надмірну вагу», а не «ожиріння». Це говорить про те, що більш комплексний підхід допоможе виявити пацієнтів групи високого ризику, яких інакше проігнорували б при традиційному скринінгу.
Проблеми впровадження в клінічну практику
Незважаючи на перспективні інструменти, експерти закликають до обережності щодо його негайного використання в лікарнях. Професор Навид Саттар з Університету Глазго наголосив на кількох перешкодах:
1. Взаємопов’язаність: багато стану, пов’язані з ожирінням, вже взаємопов’язані, а існуючі шкали ризику для певних захворювань вже дуже ефективні.
2. Доступність даних: деякі показники, що використовуються Obscore, в даний час не входять до рутинних аналізів крові або скринінгів NHS.
3. Валідація: хоча інструмент показав успіх у випробуваннях таких препаратів, як тирзепатид, йому потрібні додаткові перевірки в реальних умовах, перш ніж його можна буде інтегрувати у стандартну клінічну практику.
Висновок
Obscore є значним кроком на шляху до персоналізованої медицини, використовуючи ІІ для картування складних ризиків для здоров’я. Хоча інструмент пропонує спосіб більш ефективної пріорітизації медичних втручань, його перехід від наукових досліджень до повсюдного використання в NHS залежатиме від того, наскільки доступними стануть необхідні біологічні маркери в клінічних умовах.
