Першими хребетними, які по-справжньому навчилися літати, стали птерозаври, що нагадували щось середнє між ящерами і птахами. Вони ж були найбільшими з тварин, коли-небудь піднімалися в повітря: розмах крил у птерозаврів кетцалькоатлей, можливо, доходив до 15 метрів. При цьому літати вони могли, мабуть, з самого народження, не вимагаючи навчання, як птахи. До такого висновку прийшли автори статті, опублікованій в журналі scientific reports.
Досі до кінця не ясно, чи могли новонароджені птерозаври літати активно, змахуючи крилами, або ж тільки парили, залишаючись залежними від батьків, поки не зміцніють. Однак все більше даних вказують на перший варіант. Свідченнями активного польоту можуть стати досить міцні кістки, м’язова маса, здатна рухати крилами, і сліди кератинових структур пір’я. Британські палеонтологи на чолі з дарреном нейшем (darren naish) з саутгемптонського університету звернулися до першого пункту.
Автори досліджували знайдені раніше останки ембріонів, новонароджених і дорослих птерозаврів видів pterodaustro guinazui і sinopterus dongi. Вони оцінювали розміри крил і їх кісток, перевіряючи, яке навантаження ті здатні витримати. Особливу увагу приділяли плечової кістки, яка приймає на себе чималу частину навантаження. Її хороший розвиток абсолютно необхідно для того, щоб самостійно злетіти.
На превеликий подив вчених ця кістка у новонароджених птерозаврів була навіть більш розвиненою, ніж у дорослих особин. У порівнянні з розмірами тіла їх крила виявилися коротшими і ширшими, що може вказувати на хороші здібності до маневрування в польоті.
Мабуть, маленькі птерозаври піднімалися в повітря зовсім рано-як ховаючись від хижаків, так і полюючи на дрібну здобич самостійно. Автори роботи відзначають, що серед сучасних птахів такий ранній політ невідомий, за єдиним винятком екзотичних малео — вельми незвичайних пернатих мешканців індонезійського острова сулавесі.
