Не так давно трапилася біда — помер мій смартфон. Після спроби перепрошити систему він видав картинку з вмираючим андроїдом і помер навік.
Кілька днів я вибирав нову модель, читав характеристики, відгуки і… Зрозумів, що без смартфона жити — як відчувати себе безруким і сліпим.
Колега № 1: «Ой, я відправила тобі на пошту важливий файл! Ти що, не зміг його прочитати, поки їхав в маршрутці?!»
Колега № 2: «Тобі в ВК посилання на навчання прийшла? Як так — не зміг відкрити?»
Колега № 3: «Ти написав SMS, але не відгукнувся WhatsApp, вважаємо як прогул».
Друг № 1: «Ти чотири години не заходив у ВК, ігноруєш мене?!»
Друг № 2: «А ми вирішили, що ти помер… так довго в мережі не був».
Інші ситуації — ні платіж в інтернеті провести, ні дізнатися, перевели зарплату (весь час бігав до банкомату), навіть таксі можна викликати — довелося користуватися послугами приватників.
Напевно, я і мої колеги/друзі занадто сучасні люди. Не те щоб задолбали, але дуже неприємно бути немов викинутим зі світу тільки тому, що у тебе зламався гаджет.
Покоління вибирає «Пепсі»? Ні, покоління обирає смартфон і безготівковий розрахунок.
