Здрастуйте, дорогі задолбавшиеся побратими! Слідами історії задолбавшегося традицією алкоголю в нашій країні, з автором якої згодна на всі 100%, я теж хочу висловитися, тому що мене задовбали лжетрезвенники.
— Ой, ти уявляєш, Іванови ось теж не п’ють, як ми! Так приємно поспілкуватися в компанії!
Начебто поки все добре і зрозуміло.
— Нам подарували такий класний коньяк! Відразу в бар поставили, ми ж не п’ємо, у нас вже цей бар від таких подарунків лопається!
Ну прям позаздрити! Силі волі чи виховання?
— Ми з чоловіком вчора так перенервували, що довелося по одному пивку пропустити для розслаблення…
Хм… Добре, бувають дуже важкі ситуації в житті, можна зрозуміти.
А от не можу я зрозуміти, коли ті ж Іванови приходять в гості і «не п’ють» шампанське до самого ранку разом з господарями. Пардон, шампанське — це не алкоголь? І не можу зрозуміти, чому бар напівпорожній, а коньячок «понадкушували» на дві третини пляшки. А тепер до дня народження нам з чоловіком замовляють: мовляв, подаруйте нам краще не квіти і речі, а ось той «Хеннессі» за п’ятнадцять тисяч, ми давно хотіли. Хіба непитущі мріють про алкоголь в подарунок? І не можу зрозуміти, чому альтернативні способи розслаблення нервів після великого стресу взагалі ігноруються — спорт, масаж, спа-центр, лазня, секс, в кінці кінців. Але рученята-то відразу тягнуться до традицій — вжити по 100 грам… якими ніколи нічого не закінчується.
Але найбільше я не можу зрозуміти цей самообман, який і мені намагаються впарити вже багато років мої найближчі люди: що вони — самі тверезі Непитущі з великої літери, адже шампанське, пиво, медовуха, настоянки всякі і особливо дорогі коньяки алкоголем не є. І ось коли після чергового «важкого, повного стресів дня» (чи то пак майже щодня) або ж у вихідні нам трапляється заїхати до них, то перше, на що я дивлюся, чи варто банку/пляшка на столі, налите щось у склянки, поповнилася черговий тарою батарея під столом. Якщо так, то ніякого спілкування не вийде — не хочу я з людьми в стані зміненої свідомості про що б то не було домовлятися. І чергові радісні розповіді про їх «непьющести» просто викликають жутчайшую оскому. Як їм не набридло жити у своєму маленькому світі брехні самому собі і оточуючим?
