Яке чудове повідомлення пришоло мені від абсолютно незнайомої людини в одній відомій соцмережі! Копіюю без змін:
Доброго Дня, Дар’я!
Я не знаю, чи ви це; може бути, і не ви, але сподіваюся, що це ви. Я шукаю одну Дарину, але не впевнений, що це ви, бо не впевнений, що добре вас запам’ятав, якщо, звичайно, це були ви. Ми з вами спілкувалися два роки тому, один раз по роботі, там ще був ваш директор, але, може бути, це і не ви. Хоча якщо це ви і ви мене пам’ятаєте, то скажіть мені, що це ви і що ви мене пам’ятаєте; якщо ви мене не пам’ятаєте, то я вам нагадаю. В принципі, навіть якщо це не ви, то ви теж мила дівчина, і якщо ви захочете, ви можете мені відповісти, і ми будемо з вами листуватися. Я не маніяк якийсь, просто я вас шукав, але не впевнений, що це ви. Я вас запам’ятав і хотів вас знайти, але ваш телефон я втратив. Так, якщо чесно, я погано пам’ятаю, де саме ви працювали; пам’ятаю, що нас ваш директор знайомив, якщо це, звичайно, був ваш директор. Загалом, якщо це ви, то напишіть мені, будь ласка, але навіть якщо не ви, то теж напишіть, якщо хочете. У вас дуже красиві і добрі очі. Але мені здається, що це все-таки ви. Вибачте, якщо що, раптом це все-таки не ви.
З повагою, Олексій.
Сиджу от і думаю своїм зламаним мозком: я це чи не я?
